Воюємо далі

ПОНЕДІЛОК, 24 ЛИПНЯ. Вдень о 14.30 в небі щось бахнуло. Потім у новинах розповіли, що це спрацювала ППО. Якщо так, то нехай, але ж краще було б без бахкання. Коли лупонуло, розсипав по кухні макарони, бо до сирен звик, а до такого ще не встиг. Збираючи макарони, довелось нахилитися і зрозуміти, що зробився вже не такий. Підстаркуватий тепер, незграбний, та ще тиск скаче так, що в очах темно, а самого хилить кудись набік. Та то дурне, можу втішатися з того, що й молодим був не такий вже козак. Зато ще жодного разу не був у бомбосховищі, бо діти вже дорослі і не тут. Можу дозволити собі припущення, що й цього разу по мені не вцілять.
ВІВТОРОК, 25 ЛИПНЯ, Щодо тривог, бомбосховищ та такого іншого, розповідала одна не дуже молода, але відверта жінка: “Уявляєш, сиджу у ванні, а тут сирена! Який, думаю, сором! Ящо щось, мене відкопають з мокрим волоссям, без ніякого макіяжу”. Он що бентежить справжніх жінок – що без зачіски, та ще й ненафарбована. Може й одягнена “не по формі”, та то таке.
СЕРЕДА, 26 ЛИПНЯ. Прогулянка містом із справжнім росіянином. Зауважу, що він справжній, але якийсь “неправильний”, бо ми з ним однієї думки щодо путла, Криму і всього цього комплексу питань. Роздивлялись сумські пам’ятки, як старовинні, так і новітні, зокрема – свіжозруйнований будинок в центрі міста. Саме там почули від якоїсь жіночки: “Та хоч би вони всі провалились і повиздихали!”. Мовчить російський гість, мабуть не зрозумів, а я не загострюю уваги.
ЧЕТВЕР, 27 ЛИПНЯ. Сором, але власну земельну ділянку підло зрадив – самі бур’яни вродили. Ось у одного товариша дача поруч, на сьомому поверсі, на балконі. Балкон дивиться на схід сонця, тіні майже не буває, проте є цілий город – помідорчики, огірочки, цибулька, навіть своя картопелька. Все у відрах та горщиках чудово росте. Селянська вдача, чи український дух
П’ЯТНИЦЯ, 28 ЛИПНЯ. Приятель має свійську худобу – двох щурів. Ні, не тих потворних, а декоративних, чистеньких. Розповідає, що підібрав для них корисну дієту, аби не набирали зайвої ваги і тримали спортивну форму, купає звірів у ванні, водить на прогулянки. Ще зізнався, що в перші дні брав їх з собою у бомбосховище. От що робить з чоловіками раптова самотність, коли жінкка з дітьми поїхали до безпечної Європи.
СУБОТА, 29 ЛИПНЯ. День вихідний і трохи похмурий – саме такий, як я полюбляю. Місто відпочиває, я по ньому подорожую. У міському парку відкрив ще один визначний об’єкт — фундаментальний цегляний туалет. Може, він тут давно, та ось звернув увагу тільки зараз, бо він не працює, тільки прикрашає собою місцевість. Для людських потреб поруч дерев’янна шпаківня” на одне посадочне місце. Вирують думки про коррупцію і відмивання грошей, та я їх жену геть, бо, мабуть, не на часі.
НЕДІЛЯ, 30 ЛИПНЯ. Тижневі підсумки невтішні. Маємо собі відчутні удари по рідних Сумах, Дніпру та Одесі, це ще не згадуючи про околиці Сумщини. У росіянців, щоправда, теж бавовна. Не дуже, кажуть, потужна, але в самій москві. Тож воюємо далі. Ми – за праве діло, вони – хай самі вигадують, за що.