Між світлом і тінню
Вигнанець Корбан / Вибіркова Милість Єрмака / Війна Не Зробить Вас Краще / Правила Для Всіх
Життя триває, і війна триває. З тією лише різницею, що для когось війна є частиною життя, а для когось життя у нашому звичному розумінні стало частиною війни.
Так само безкарно обкрадають негідники пенсіонерів, так само люди бухають за кермом і скоюють ДТП, вбивають своїх бабусь, дітей, себе. Так само повернулися до довоєнних буднів поліція, прокуратура, суди – і крутять своє Колесо Фортуни. Пересічним громадянам, посполитим жити стало куди важче. Роботи мало, грошей небагато, ціни зростають і обіцяють на цьому не зупинятися. Прикордонні громади щодобово обстрілюють, руйнують будинки, підприємства, техніку, ранять і вбивають людей. Поміж таких звичних новин звичними вже стають і такі: «На війні загинув черговий житель Сумщини». Звучить цинічно, аж занадто, але також, на жаль, це – щоденні новини, при тому, що кількість загиблих – військова таємниця. Напевне, так і правильно, щоб ворог не радів, і свої люди не жахалися.
У влади – своє бачення ситуації, оригінальна трактовка Конституції і прав людини. З одного боку, вносять до ВР законопроєкт, що пропонує позбавляти українського громадянства тих людей, які візьмуть російські паспорти, з іншого – забирають український паспорт у неостанньої людини у Дніпрі, фактичного керівника оборони міста – Геннадія Корбана. На яких підставах? На сумнівних, м’яко кажучи, вельми на сумнівних, прямо перпендикулярних Конституції. У Корбана і мера Дніпра Філатова – прямий конфлікт із Офісом президента, точніше, з номінальним президентом – Андрієм Єрмаком, ось де відповідь. Філатова позбавити громадянства Єрмак поки що не може, бо той не виїздив, на відміну від Корбана, за кордон. А Корбан цієї фатальної помилки припустився. Не сумніваюся, якщо Філатов виїде за кордон, наприклад, до Давоса, на зустріч із закордонними інвесторами, ОП так само може не пустити його до України.
Так що кордон тепер перетинати потрібно вельми обережно. Раптом ти – на олівці у Єрмака і К – і твої дії або слова їм не подобаються? Можуть не впустити або не випустити, запросто. От мера Чернігова у той самий Давос із України не випустили, хоча він мав усі дозволи. Але – телефонне право. І Порошенка не випускали, як ви знаєте, хоча також мав дозволи, але комусь потрібен був публічний скандал і все таке. Брудні ігри, дуже брудні. Першим прокурором при Зеленському був Рябошапка, Зеленський ще називав його «100 відсотків мій прокурор» у розмові з Трампом. Але, з’ясувалося, не на всі 100%, бо не захотів робити відверто антизаконні дії щодо Порошенка та інших політичних опонентів ОП. Тоді Рябошапку звільнили, а зараз – нарешті помстилися. У нього – троє неповнолітніх дітей, тобто, за нормами закону, має повне право виїхати за кордон. Не пустили. Уявляєте ницість?
Добре, ви можете сказати, що так їм і треба, цим порошенкам, рябошапкам і корбанам. Накрали народного добра, не люблять Володимира Олександровича (і це ще потрібно розібратися, який гріх більший у народних очах) – значить, хай до ЗСУ йдуть!
Не побоюся бути банальним, коли скажу: «Завтра, дорогенькі, так можуть вчинити з кожним громадянином України». Це одне. А друге – така зухвала і незаконна дія – прямий сигнал кривоохоронним органам і судам. Бо коли влада порушує закон системно, вона потребує системи, щоб надавати хоча б видимої законності своїм діям. Отут кривоохоронні органи і суди дуже згодяться, а їм за це – таке саме право порушувати закон, брати хабарі тощо.
Тобто, все просто у нашому українському світі робиться. Але, на жаль, така простота мало кого надихає, окрім вигодоотримувачів.
Часто читаю, що після перемоги життя в країні кардинально зміниться на краще. Бо на краще кардинально зміняться самі люди: не паркуватимуться, як мудаки, на газонах, переходитимуть дорогу тільки на зелене світло, казатимуть «Дякую», «Будь ласка» і «Гарного дня» завжди і тільки українською.
Так дуже сумніваюся я.
І підґрунтя моїх сумнівів – у поточному, щоденному житті. Як рідного сіті, так і країни, як дій влади, так і вчинків посполитих. Схоже сподівалися люди, що після перемоги у Другій Світовій війні життя у СРСР стане іншим – колгоспи розгонять, землю дадуть, дозволять вести господарство, перестануть переслідувати за анекдоти і дозволять писати і друкувати віршики не про Сталіна. І взагалі, людям дозволять жити хоча б трохи заможніше, бо після всього, що пережили, скільки вбито, скалічено, загублено… Нічого з тих сподівань не справдилося.
Звісно, в Україні реальність поки що не така жорстока і авторитарна. Але пишу це до того, що зміни настануть не в результаті перемоги над ворогом і, як наслідок, морального очищення та розумового просвітління нації, а в результаті щоденної рутинної роботи тієї самої нації над правилами і їх дотриманням. Перемога, як і війна, не може зробити людей кращими чи гіршими, але може навчити цінувати переконання і плекати наші цінності та традиції. Держава насправді може скористатися цим моментом, щоб інсталювати позитивні зміни і правила. Але це спрацює за умови, якщо сама влада не порушуватиме ці правила. Інакше – провал, розчарування, мітинги на тлі бідності, а далі…
Зрозуміло, що говорити наразі про те, що буде після Перемоги, коли щоденно гинуть сотні людей, будувати плани на тлі запеклих боїв, на майбутнє, вказувати на помилки влади при тому, що та сама влада до кінця стоїть у справах військових – справа начебто невдячна. Але життя триває, і війна – триває. І в тій самій владі є люди, які думають про те, що буде далі, як буде далі, і вже зараз починають розбудовувати архітектуру післявоєнного суспільства. Одні мислять категоріями цінностей та реформ, категоріями правил та закону, а інші – мислять, як прибрати все до своїх рученят, опанувати грошові потоки допомоги, підпорядкувати собі країну, користуючись популярністю президента. І поки що, очевидно, оті – другі – беруть гору. І буде нам біда, якщо так станеться. Тому і говоримо зараз про це, а інколи навіть – кричимо. Бо ця небезпека хоч і не смертельна, як путінізм, але веде до пекла, хіба більш, на перших порах, комфортного.
Будьте пильними. Допомагайте ЗСУ. Четвертий Рейх мусить бути зруйнований.