Метод розводу наївних і переговори в Стамбулі

Щоб не ображати своїх співвітчизників, які не мають критичного мислення і яких, за моїми підрахунками десь 61% (я якось поясню, чому саме скільки) – я називаю їх наївними.

Наївним наче бути і не соромно.
Ми були наївними дітьми.
Ми усі стаємо наївними, коли закохуємось. Кохання – це рожеві окуляри.
Хоча не факт, що прагматичні дівчата – представниці древньої професії – ну прям такі вже розумні.
Між тим, пропоную називати наївними тих, кого на виході з виборчих дільниць хочеться бахнути віником по голові і крикнути: «Гади, ви своїх дітей залишаєте без майбутнього, а заодно і моїх. Коли думати почнемо?».

Але ось нам сьогодні показали ще одну методичку. Давайте усе за порядком.
Я з 25 лютого усім оптимістам кажу: миру з росією не буде.
Ну, років 10-20-ть точно (не при Арестовичу будь сказано).
Бо «Крим наш» – записано у конституції і Україн і рф.
Бо і у нас, і в ерефії за «давайте вже віддамо ЇМ Крим і війна скінчиться» – передбачена стаття.
Бо і наш лідер і кремлівський карлик – електорально-залежні.
Бо якщо тільки якийсь політик в Європі починає говорити про мир в обмін на території – його мокрим ганчір’ям б’ють у його ж суспільстві.
Тому миру не буде. До смерті путіна точно. Тай по його смерті, якщо КГБісти утримають владу.
Але можливе перемир’я.

Про «просто пєрєстать стрєлять» пам’ятаєте»?
Бо 61% вже ніт.
Як тільки наші ЗСУ вийдуть на Чонгар і Перекоп – почнеться наступне.
Дехто в ОПі і хтось у Європі – на камери дружно кричатимуть: «Крим – це Україна». А в кулуарах – «А воно нам треба? А Що з тим Кримом робити? А з Маріуполем? А вдруг путін жахне ядеркою у три кілотони?».
І почнеться битва за перемир’я.
І буде вона по методичці Стамбула.

От сьогодні ми всі побачили Стамбул-1.
Лєвого міністра (чомусь не міністра закордонних справ) відправили підписувати мир з ООН і Туреччиною.
А Туреччина і ООН підписують мир з ерефією.
І ми з росіянцями навіть не перетнулися. Красиво?
Це для картинки в обох країнах. Щоб піпл схавав: «наш лідер в домікє і з ворогам нетойво. Зради немає».

Так ось. Перемир’я напишуть у такому ж форматі.
Може навіть війська ООН введуть на лінію розмежування. На Чонгарі/Перекопі це взагалі легко зробити.
На Сході важче, але теж можливо.
І піде собі путін зализувати рани.
А ми – готувати дітей до нової війни.
Але ні Єрмак, ні САМ – перемир’я підпсувати не поїдуть.
Бо це палєвно перед виборами.
А Єрмак згадає, що він власне ніхто. Так, каву президентові заносить.
Бо офіс-менеджер на фірмі у Найвеличнішого.

От тільки б у Стамбул-2 не послали підписувати перемир’я Валерія Залужного. А схочуть. Щоб наївні в ньому розчарувалися.
Бо головні герої війни вже визначені. Це Зеленський, Єрмак і Арестович.

Отакі справи, малята.
Методичка роботи з наївними сьогодні написана.