Квантова картина реальності

Щоденник сумчанина

ПОНЕДІЛОК, 20 ЧЕРВНЯ. На дверях під’їзду приліплено папірець з переліком боржників ЖЕКу – так ми звикли називати організацію, яка підтримує будинок у сумісному з життям стані. З півтори сотні власників квартир до “ганебного списку” потрапили аж 21. Борги – по 2-3 тис. грн. Мешканки похилого віку зупиняються біля цього джерела інформації, пригадують все, що їм відомо про боржників – виявляється, що про кожного відомо все. Негідниками вважаються також всі – і ЖЕК, який нічого не робить, і люди, які за це не платять. Така собі змія, що вхопила власного хвоста, деструктивне коло у житлово-комунальному вимірі.

ВІВТРОК,  21 ЧЕРВНЯ. Похід у міський парк. Їх у нас аж два, та ще й набережна, про що нагадують пишні арки з колонами. Атракціони не працюють, бо воєнний стан, але дітлахів багато, бо літо, сонечко і побігати-подуркувати – аж свербить. Парк чекає закінчення війни. До дурнуватої голови велетня прилаштовано драбину, мабуть, пушкінського персонажа реставрують. А що б то йому на саму маківку жовто-синього прапора не прилаштувати?! Три богатирі якісь похмурі, вітязь Руслан сидить на коняці не дуже впевнено, тільки Іванушка бавиться з Жар-птицею радісно, бо не знає, що її тепер звуть Птиця-Джавелін. Не вигадую, це мені один дідусь повідав, який пляшки шукав. Мабуть, з волхвів, чи щось таке.

СЕРЕДА, 22 ЧЕРВНЯ. Особливості людської психіки: не вимикаю новини, наче моя інформованість якось може вплинути на перебіг подій. Забагато уваги приділяють у ЗМІ та інеті путінському здоров’ю. То про секретну валізу з “какашками”, то про начеб-то кому. Зграя екстрасенсів вираховують дату – коли ж нарешті. Та чорти б з ним! Воювати доводиться з божевільною імперією, близько 140 мільйонів схиблених, а не з одним маразматичним дідом. Час замислитись про вічне.

ЧЕТВЕР, 23 ЧЕРВНЯ. Віддалені місця на Луці. Біля Псла люди віддаються літньому відпочинку. Приєднався. Співчуваю одеситам, які на ціле Чорне море можуть тільки дивитися. Нічого, земляки, все минеться, правда переможе. Бачу людей, які сидять з пивом біля столиків на вулиці. Тільки сьогодні дізнався, що “сухий закон” трохи пом’якшено. Прикмета того, що Україна ще не вмерла. Тут, у нас. А Сєвєродонецька майже нема, хоч його і не здали. І на Сумщину з-за кордону летить регулярно, і люди гинуть. Картина реальності залежить від розташування спостерігача, як у квантовій фізиці.

П’ЯТНИЦЯ, 24 ЧЕРВНЯ. В Ірпені побували великі гості з дружньої Європи. Кажуть, що дуже вражені. Обіцяли і надалі підтримувати, зокрема зброєю. Давайте, дядьки, і надалі, тільки швидше і більше! Навіть політики іноді говорять правду, зараз добра нагода не брехати. Ще одне “Ха”, – вводять візовий режим для громадян росії. Дуже вчасно схаменулися!

СУБОТА, 25 ЧЕРВНЯ. Новина локального масштабу: вдома закінчилося все. Останні гроші несу на ринок. Власні забаганки намагаюсь пристосувати до ринкових реалій. Не тільки Україна ще не вмерла, я – також. Багато чого можна собі дозволити, навіть макарони. Розкоші з розряду суниць, ранніх помідорів, картоплі – сьогодні ще ні, але скоро буде можна. Влаштував генеральне прибирання хати з винесенням сміття – добрий спосіб позбутися надмірних бажань.

НЕДІЛЯ, 26 ЧЕРВНЯ. Неймовірні пахощі. Цвітуть: липа, троянди, жасмин, ще казна-що. Ботанік з мене поганий, але цінувати життя намагаюсь. Воно будь-коли примудряється бувати прекрасним. З-за кордону питають, як у нас. Відповідаю, що розкішно. Про все гірке і просто неприємне друзі дізнаються з новин.