Головне – не стати жертвою

Чому Україна не зможе програти війну, чого треба уникати українцям та що справляє найбільше враження на іноземців – у розмові з ізраїльськими волонтерами

Під час війни і до цього метушливий Львів став хабом, куди з усіх усюд стікалися люди – біженці, волонтери, іноземні журналісти, зірки світового масштабу та політичні діячі. Минулого тижня під час повітряної тривоги в укритті на львівському залізничному вокзалі посиділа відома голлівудська актриса Анджеліна ДЖОЛІ, яка зустрічала там потяг з евакуйованими дітьми. А Ужгород 8 травня у день матері відвідала перша леді США Джилл БАЙДЕН.

Всіх цих людей – відомих всьому світу зірок і просто небайдужих громадян інших країн – об’єднує одна спільна мета: зробити щось корисне для українців, які зараз боронять не лише свою землю, а й мирне життя всієї Європи. Тож про те, чим допомагають волонтери з Ізраїлю українцям, а що маємо зробити ми самі – розповіли представники організації One heart (“Одне серце”).
У березні Лімо приїхала в Україну вдруге, а молоді чоловіки Двір та Аді до лютого цього року знали про Україну не дуже багато. Вони тут, щоб допомогти українцям та поділитися досвідом і знаннями, акумульованими потужним волонтерським рухом, що налічує понад 10 тисяч учасників. Організація One heart вже багато років допомагає під час кризових ситуацій у різних країнах.

r: Як саме ви підтримуєте українців, що зараз воюють з Росією?
Лімо: Ми працюємо як своєрідний колцентр, куди переселенці або будь-хто, хто потребує допомоги, можуть направити запит і вказати свої потреби, а волонтери докладуть всіх зусиль, щоб розв’язувати їх проблеми. Наприклад, є запит з Миколаєва в тому, що потрібно евакуювати дітей, люди з колцентру шукають відповідні організації у Львові або інших містах чи країнах. Тобто ми виступаємо швидким посередником між людьми, які шукають допомоги, та доброчинцями, які розв’язують такі задачі. Тут наочно працює теорія шести рукостискань. Серед 10 тисяч волонтерів нашої організації обов’язково знайдеться той, хто знає як вирішити завдання або знає того, хто зможе вирішити. Ми саме так дісталися Львова – просто запитали, хто зможе нас довезти і сконтактувати з волонтерами у Львові. Тут же знайшлась людина, яка збиралася їхати, зараз цей чоловік відповідальний за пересування нашої ізраїльської команди в Україні.

r: Що вразило вас в Україні найбільше?
Двір: Безперечно, українські жінки. Вони надзвичайно сильні. Серед них багато воїнів, волонтерів. Країна, що має таких жінок, просто не може програти війну. Я кажу це абсолютно серйозно, а не просто із ввічливості.

Лімо: Так, ми відчули справжній войовничий дух нації, шалений спротив. Зізнаємося, у світі спочатку панувала думка, що росія така велика, а Україна поруч з нею на карті така крихітка, думали, що українці злякаються, але тепер ми справді захоплюємося вашою незламністю, сміливістю, кмітливістю та єдністю.
Мені запам’ятався один випадок. Я волонтерила у польському містечку Медика на кордоні з Україною. Того дня там зібралося близько 300 людей. У черзі стояв чоловік з трьома маленькими дівчатами. Він попросив допомогти перенести його багаж, оскільки тримав одну дівчинку на руках, другу вів за руку. До цього вони стояли на кордоні вночі 9 годин поспіль, було холодно. Наступного дня я побачила цього чоловіка вже з польського боку кордону. Він побачив, що я несу сумку і кинувся мені допомагати. Після 9-годинного очікування у черзі, він прагнув допомогти комусь іншому, розумієте?

Держава, у якої є такі сильні жінки, як українки, не може програти. І це не жарт

r: Які поради ви можете дати як представники нації, яка живе у стані тривалої війни?
Лімо: Війна завжди єднає націю. Втім, якщо вона триватиме довго, може виникнути ситуація, коли захід живе відносно спокійно у той час, коли схід потерпає. Українці мають згуртуватися навколо збройних сил та стати одним цілим, я б сказала мати одне серце на всіх. В Ізраїлі ми намагаємось вчиняти саме так. Більшість ракет падає на півдні країни, який знаходиться далеко від півночі. Коли там стріляють, люди з півночі намагаються допомагати своїм співгромадянам та підтримувати їх. Бо це не проблема південного Ізраїлю. Це спільна проблема країни.

Двір: Мені здається, що багато чому нам слід повчитися в українців. І я знову не жартую. Люди зазвичай сильніші, ніж вони самі про себе думають і коли стається криза, ця сила швидко акумулюється і виходить назовні. Надзвичайно важливо вдало керувати цією силою і ніколи не переходити в позицію жертви, а завжди залишатися людиною, яка може допомагати і собі, й іншим. Коли виникають труднощі з роботою, місцем проживання, як-от у біженців, не піддавайтеся спокусі скласти руки і у розпачі бідкатися, мовляв, що мені тепер робити. А маленькими кроками вирішуйте цю проблему, шукайте людей, що можуть допомогти. Головний меседж – не дозволяйте собі впадати у відчай, і в міру сил допомагайте іншим. Не будьте жертвою обставин.

Аді: Головне – подумати, чим ти можеш бути корисним. Не вірте тезі про “маленьких людей”. Двоє друзів в Ізраїлі просто дивилися телевізор і дізналися про війну в Україні. Тут же вони вирішили, що мають якось допомогти, створили оголошення про збір коштів, швидко зібрали 1 млн доларів і приїхали в Україну, щоб на місці дізнатись про найбільш нагальні потреби. Тут вони зрозуміли, що зможуть орендувати готель для біженців з міст, де йдуть воєнні дії, але потім ще побачили, що достатньо людей не лише з України, але й з-за кордону готові приймати людей. Втім, немає сервісу, який би допомагав координувати людей, яким потрібний прихисток та тих, хто готовий його надати. Вони вирішили створити додаток, який допоможе людям знаходити одне одного. Тобто можна продовжувати сидіти перед телевізором і качати головою, але краще діяти.

r: Цікаво, що у Ізраїлі думали про Україну та росію до війни та після початку повномасштабного вторгнення?
Аді: До початку війни у всіх були свої проблеми та справи, тому ніхто особливо не думав. Але у лютому ізраїльський народ швидко розібрався, що росія стала агресором, а Україна захищає свою землю, свободу та демократію. Ці цінності близькі і нашому народу. А диктаторські режими, а саме таким наразі є режим путіна у Росії, треба зупиняти, бо їх існування загрожує мирним країнам третьою світовою війною.