Помер Василь Туманський – поет, державний діяч, уродженець Глухівщини

Народився 28 лютого 1800 в с. Чорториги Чернігівській губернії (нині – с. Шевченкове Шосткинського р-ну) в родині відставного генерала Івана Туманського, що належав до роду малоросійської шляхти. Троюрідний брат поета Федора Туманського. Виховувався спочатку вдома, а потім у Харківській гімназії. У шістнадцять років був направлений до Московщини, у Петропавлівське училище в Петербурзі.

Перший свій вірш («Поле Бородинської битви») надрукував у 17 років. Обраний в члени «Вільного товариства любителів російської словесності». Під час перебування в столиці він звів знайомство з Іваном Криловим, Олександром Ізмайловим, Кіндратом Рилєєвим, братами Бестужевими та іншими відомими письменниками того часу.

Закінчивши курс 1818, поїхав до Парижа і високу освіту здобув у паризькому Collège de France, де слухав лекції Араго, Кузена та ін. На зворотному шляху прихопив з собою Вільгельма Кюхельбекера, що залишився у Франції без засобів до існування.

1823 визначився в канцелярії новоросійського генерал-губернатора Михайла Воронцова. «Він обертався у вищих колах одеського товариства, веселився, танцював, упадав за дамами», захоплювався засланим Олександром Пушкіним як «соловейком» та «Ісусом Христом нашої поезії». Пушкін, хоча і ставився до творчості Туманського скоріше негативно, згадав його у «Подорожі Онєгіна]. При його посередництві Пушкін стає автором «Полярної зірки». Збереглося спільний з Пушкіним лист до Кюхельбекера (грудень 1823 р.). За характеристикою Володимира Набокова, сам Туманський — наслідувальний, «безбарвний елегійний поет».

1828 Василь Туманський служив при Главі Диванів Молдавії та Валахії графі Федору Палену по дипломатичній лінії. Він брав участь у роботі зі складання умов Адріанопольської мирного договору, служив секретарем посольства в Константинополі. А пізніше — помічником статс-секретаря Державної ради.

Весь свій вільний час він віддає творчості. Вірші Туманського, що друкуються в «Сині Вітчизни», «Благонамеренном», «Полярній зірці» стають популярними серед широкої публіки. Найбільш плідними у творчості Туманського були 1820-х — 1830-ті роки, але надалі він пише мало.

1846 Василь Туманський виходить у відставку в чині дійсного статського радника. Він поселяється в Україні в родовому маєтку Панасівка, час від часу наїжджаючи в Петербург та Москву.

Живучи в своєму маєтку, Василь Іванович Туманський служить почесним попечителем Полтавській гімназії. Він багато зробив для її розвитку. Також він бере активну участь у роботі комітету «Про поліпшення побуту поміщицьких селян».

Джерело