Друг чи ворог?

Як відомо Німеччина, застосовуючи наявні в НАТО механізми блокує надання Україні допомоги зброєю у протистоянні проти окупації московитами частини території України. Таку позицію, як зазначає видання Bild лобіювала особисто Ангела Меркель. Не зрозуміло: за що Зеленський нагородив її українським орденом?
Цю ж позицію підтвердила під час свого нещодавнього візиту в Україну міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок.

«Окупований Росією півострів Крим ніколи не повернеться до складу України- заявив глава ВМС Німеччини віце-адмірал Кай-Ахім Шенбах

«Постачання зброї Україні зараз марні» – заявила міністр оборони Німеччини Крістін Ламбрехт
Цікаво, що пояснюючи таку політику, німецькі посадовці посилаються на історичне тло та особливості виховання німців.

«Це пояснюється також і нашою історією», – сказала Бербок.

«Для Німеччини історично Східна Європа – особлива частина світу, ми всі були виховані з ідеєю, що німецьких солдатів, німецької зброї тут ніколи не буде», – сказала посол Німеччини Анка Фельдгузен.

А як тоді пояснити двигуни німецького виробництва, якими були оснащені російські безпілотники, що їх використовували російські окупанти і які були збиті над територієї України? А як пояснити безкарне постачання турбін концерном Сіменс в окупований РФ Крим? А як «стурбувалась» Німеччина, коли із застосуванням безпілотника придбаного в Туреччині була знищена гаубиця, якою російські окупаційні війська обстрілювали позиції захисників України?

Так в чому ж полягає ця «історія» і це «виховання», яким німецькі політики виправдовують фактичне сприяння Москві у її імперській агресивній політиці?

Німеччина в минулому столітті двічі окупувала територію України.

Німеччина саме на території України, зокрема в Бабиному Яру здійснила розстріли десятків тисяч євреїв.
Там же в Бабиному Яру німці розстріляли й цвіт української інтелігенції Києва. Німеччина утримувала в концтаборах та вбила тисячі українських борців за незалежну українську державу.

У нещодавній знаковій промові президента ФРН Штайнмаєра, присвяченій початку другої світової війни, він чомусь вибачається саме перед Москвою та російським народом, хоча переважну більшість своїх злодіянь у війні з СРСР німці здійснили на етнічних польських, українських та білоруських територіях. Відомий «План Штайнмаєра» щодо окупованої РФ території Донбасу також по суті зводиться до забезпечення контролю Москви над політикою України.

Таким чином, de fakto Німеччина продовжує виконувати сумнозвісні протоколи Молотова – Ріббентропа про розподіл сфер впливу, за яким всіляко сприяє Москві у залишенні України в сфері її впливу.
Ось що насправді витікає із «історії» та «виховання» сучасних німецьких політиків – вони й до цього часу діють у векторі розподілу зон впливу сформульованому у змові між Гітлером та Сталіним та оформленому таємними протоколами Молотова – Ріббентропа.

А історія із колишнім канцлером Шредером працевлаштованим у Гаспромі та «Північним потоком-2» як дітищем колишньої канцлери Меркель ще й додає політиці німецьких посадовців пікантного запаху одоратору, який домішують до газу, аби вчасно виявляти його витік.

Вочевидь забагато сучасних німецьких політиків пройшли навчання історії в школах ШТАЗІ та підсіли на наркоту газових грошей.