Ветеран-ліквідатор з Сумщини про аварію на ЧАЕС (Фото)

Наш земляк – ветеран, полковник міліції у відставці, учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС Олександр ШЕПОТЬКО зізнається, що 35 років тому з кожним, хто побував на місці аварії, додому повернувся свій власний «Чорнобиль»…

35 років тому світ дізнався про небезпеку так званого мирного атому внаслідок наймасштабнішої техногенної катастрофи ХХ ст., що сталася у результаті вибуху реактора на Чорнобильській АЕС. Тисячі загублених життів, нездійсненних мрій і планів, радіаційне зараження навколишнього середовища, страшні хвороби і примусові переселення – такі наслідки тієї біди. Однак масштаби лиха могли би бути набагато серйознішими, а кількість жертв значно вища, якби не мужність і справжній героїзм людей, які без перебільшення рятували наш світ. Серед них наш земляк – ветеран, полковник міліції у відставці, учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС Олександр ШЕПОТЬКО. Він зізнається, що відтоді з кожним, хто побував на місці аварії, додому повернувся свій власний «Чорнобиль»…

З дитинства – за кермом
Олександр Петрович Шепотько народився в с. Ворожба Лебединського району Сумської області. До спекотних чорнобильських днів ще залишалося багато весен, коли 16-річний хлопець екстерном здав іспити на право керувати автомобілем і отримав водійське посвідчення. Відтоді усе його життя було пов’язане з дорогами і транспортом. Працював водієм автомобіля у колгоспі ім. Жданова с. Ворожба Лебединського району Сумської області, потім водієм на будівництві шахти «Сумська – Комсомольська» у с.м.т. Фащівка Луганської області. Після закінчення строку служби на флоті Олександр Шепотько продовжив працювати водієм на шахті «Сумська-Комсомольська», потім водієм Сумського лісгоспу та автоколони №2223 в м. Суми, поєднуючи навчання з роботою, закінчив Харківський автомобільно-дорожній інститут, а згодом ВАК Академії МВС СРСР. Здібний юнак швидко подолав кар’єрний шлях від водія до секретаря парткому автооб’єднання № 18661 у м. Суми. В середині 70-х Олександр Петрович став керівником господарського відділу УВС Сумського облвиконкому. За його безпосередньої участі в організації будівництва були збудовані адміністративне приміщення Управління МВС України в Сумській області, будівля поліклініки УМВС, ремонтна майстерня в автогосподарстві УМВС, дев’ятиповерховий будинок по вул. О. Береста м. Суми, адміністративне приміщення ЛЕК ДАІ УМВС по вулиці Білопільський шлях м. Суми та добудовані приміщення піонерського табору і учбового центру міліції по вулиці Доватора м. Суми.

Замість відпочинку – у зону зараження
Про те, що на АЕС сталася трагедія, Олександр Шепотько дізнався 27 травня. Тоді сотні людей з усіх куточків України щодня виїжджали до маленького містечко Чорнобиль, щоб взяти участь в ліквідації наслідків катастрофи. Не залишилася осторонь і Сумщина. 1 травня начальник УВС Сумського облвиконкому генерал-майор міліції Юрій ВОШКІН повідомив керівникам служб, що треба сформувати групи рятувальників, яких відрядять у зону зараження. Перша група у складі 12 співробітників ДАІ виїхала з Сум вже наступного дня. А в серпні обласна служба направила до Чорнобиля ще 22 людини, з ними вирушив і Олександр Шепотько. «Про те, що маю їхати, дізнався від замначальника ДАІ України у п’ятницю, вже маючи на руках наказ про відпустку, – згадує ветеран. – Я був призначений комендантом ДАЇ у зоні ЧАЕС і замначальника ДАІ УВС УРСР, у моєму підпорядкуванні було близько 150 людей».

1986 рік залишився у минулому. Але висновки, зроблені після трагедії, треба викарбувати у пам’яті назавжди, а також не забувати дякувати тим, хто, ризикуючи власним життям і здоров’ям, рятував світ від біди

У чорнобильській зоні Олександр Петрович пробув з 15 серпня до 8 вересня. Основним завданням стало забезпечення безпеки руху транспортних засобів у зоні ліквідації наслідків аварії. Тоді по Чорнобилю і Прип’яті йшли нескінченні колони вантажівок, цистерні навантажувачів. Сотні машин практично цілодобово без перервно пересувалися по зараженії території: перевозили будматеріали для зведення саркофага, забирали людей з ЧАЕС і доставляли нові групи ліквідаторів. Працівники ДАІ супроводжували автобуси з місцевими жителями, яких намагалися якомога швидше евакуювати, а також транспорт спецпризначення, який їхав безпосередньо до реактору АЕС. «Значна кількість транспортних засобів, які виконували завдання в зоні ЧАЕС і отримали радіаційні зараження, підлягали захороненню на могильниках. Але ж зрозуміло, що наші люди з майном так просто не розлучаються. Дехто намагався зняти запчастини або навіть гумові шини з автомобілів. Через те ми були вимушені поставити там охорону. Були зафіксовані і випадки мародерства – особи, що хотіли швидкої наживи і обкрадали покинуті квартири, також потрапляли у поле зору правоохоронців, які їх затримували», – розповідає Олександр Шепотько.

Крім того, співробітники ДАІ слідкували, щоб машини трималися центру дороги і не намагалися проїхати по узбіччю, оскільки там накопичувалася радіація. Через те узбіччя постійно зрошували розчином клею ПВА з водою, який мав запобігти розвіюванню частинок пилу.

З нагоди 35-ої річниці Чорнобильської катастрофи ГО «Сумська обласна ветеранська організація Асоціації ветеранів МВС України» порушила клопотання про нагородження Олександра Шепотька почесною відзнакою Сумської міської Ради «За заслуги перед містом» 3 ступеня

Стан здоров’я ліквідаторів постійно відстежували медики, які контролювали показники аналізів крові, видавали мікстури й пігулки. «Нам надавали особисті дозиметри, формений робочий спецодяг, маски та окуляри, які спочатку ми не носили, але через деякий час стали помічати, що очі болять так, ніби ми дивилися на зварювання. Увечері після виїзду з зони ураження ми мали обов’язково приймати душ і здавати білизну, яку утилізували як небезпечні відходи. А верхній одяг можна було носити майже тиждень», – пояснює Олександр Шепотько.

Часом ліквідатори демонстрували справжній героїзм. «Коли на початку несення служби нам повідомили, що треба зібрати групу людей, які, змінюючись через дві години, будуть чергувати безпосередньо біля реактору, я прийняв рішення направляти для несення служби лише добровольців. Зібрав співробітників, пояснив ситуацію і спитав, хто наважиться погодитися на виконання цього завдання. Було надзвичайно зворушливо, коли всі до одного зробили два кроки вперед. Тож вирішили, що чергових будемо призначати за переліком прізвищ», – згадує Олександр Шепотько.
Той, хто насправді цікавиться темою Чорнобильської катастрофи та шукає інформацію про неї в інтернеті, знає, що навколо неї швидко з’явилося безліч міфів та маніпуляцій. Зокрема, є свідчення, що працівникам-ліквідаторам, мовляв, дозволялося вживати спиртні напої, бо вважали, що таким чином з організму швидше виводиться радіація. Але Олександр Петрович запевняє, що це вигадки. Також він частково передивився серіал «Чорнобиль», знятий американським телеканалом HBO, і вважає стрічку більш художнім, ніж документальним твором, а ось у книгах, на його думку, більше правдивих фактів про трагедію.

Після повернення з Чорнобильської зони він продовжував працювати на посаді керівника Сумської обласної Державної автоінспекції. ДАІ Сумської області Олександр Шепотько керував більше десяти років і дотепер очолює Раду ветеранів працівників Державтоінспекції. На зустрічах з молодим поколінням правоохоронців передає практичний досвід та консультує з питань дорожнього руху і соціального захисту пенсіонерів та ветеранів ДАІ.