День поруч з війною. Богдан Бенюк презентував у Сумах кінострічку

Народний артист України Богдан БЕНЮК виступив в кінотеатрі “Планета кіно”, де відбулася презентація фільму “Східняк”, в якому актор виконав одну з головних ролей. Власне кажучи, одну з двох, але про це трохи згодом.

Складно розповідати і про виступ актора, і про його роль в фільмі, і про сам фільм в одній статті, але ми спробуємо, бо все назване варто уваги.

Серед людей, які відвідали презентацію, були такі, хто взагалі не мав уяви про фільм, були такі, хто встиг подивитись рекламний трек, але актора знали всі. Тому питання ставили на теми, які стосуються не тільки фільму, а так, говорили про життя. Але ж і фільм про життя, одже нічого дивного в тому, що згадували про різне. “Працюємо, воюємо, захищаємось — значить, живемо”, – сказав Богдан Бенюк на початку свого виступу.

Він трохи розповів про історію створення фільму, це незвичайна історія. Режисер Андрій Іванюк (у титрах зазначений Енді Ів) сам, незважаючи на вищу освіту, на бажання пов’язати своє життя з кіно, добровільно пішов воювати на Донбас. Рік був на “нульовці”, тобто на передовій. Цей рік дав багато тем. Народився сценарій “Рокада”. Потім Міністерство культури виділило невеликі кошти на фільм, який спочатку мислився як короткометражний.

Та зняли полний метр. Незвичайно те, що прототипом одного з героїв є сам Андрій Іванюк, недарма позивний у нього Режисер. На цю роль Андрій Іванюк запросив свого товариша, Анатолія Максим’юка. За сценарієм напарником, товаришем і антагоністом Режисера виступає вояк з позивним Борода. Це роль Богдана Бенюка, на яку він, за власним визнанням, потрапив випадково. У Бороди теж є цілком реальний прототип. Точніше, був, бо пішов з життя цей чоловік.

Але повернемось до фільму. Двоє бійців, Борода і Режисер, на один день мають залишити позиції на “нульовці”. Є нагальна потреба укріпитись на позиціях, для цього потрібні будматеріали, треба їхати, вибивати. І ось в “Ладі”, яка розвалюється по частинах, двоє чоловіків їдуть в штаб. Режисер з Західної України, Борода — з Луганської області, обидва українці. Цілий день вони проводять поза війною, але в безпосередній близкісті. Жодного пострілу немає, але не лишає відчуття, що фронт чи то лінія розмежування поруч. І це помітно по картинам прифронтового життя, які проходять на екрані, мов несподівні визерунки у калейдоскопі. Бійці зустрічають знайомих, знімають з карток гроші для хлопців, які залишились на позиції, відвідують подругу Бороди, а в неї ще є подруга, якій Режисер подарував квіти. Ремонтують бідолашну “Ладу” на СТО, яка більш нагадує кримінальне кубло. Цікава деталь: дорогу переходе чорна кішка, але небезпечне місце герої залишають без особливих проблем. Пам’ятаєте згадування класика про рушницю, яка якщо висить, так повинна вистрілити? Так от не збулося, бо Чехов мав на увазі закони театру, а фільм знято за законами життя. А в житті все буває не так, як годиться. Наприклад, будматеріали, які потрібні для укріплення бойових позицій, треба вибивати через численні інстанції, і нічого не можуть вдіяти ані товариш командир, ані двоє бійців, які зірвались з передової. Це ситуація, в реальність якої віриться відразу. Взагалі все, що відбувається на екрані, викликає довіру. Це наші люди, цивільні і військові, наші села, наша земля і повітря. Психологічно потужно діє інформація, яку глядач отримує наприкінці фільму. Про те, що реальний Борода пішов з життя, а реальний Режисер залишився жити, в нього син. Начебто і не кіно подивились, а пробули певний час з реальними людьми в справжній прифронтовій смузі. І життя триває.

Один з глядачів, який, як виявилось, теж воював на Донбасі, займається літературною працею, ділився враженнями: “Дуже все схоже. Я навіть здогадуюсь, де це знімалось. Бенюк сам з Івано-Франківська, але в роль східняка вжився добре. А взагалі воно там так і є. На війні не тільки стрілянина, там відбуваються рутинні речі, про які зазвичай не пишуть і не знімають кіно. Тількі картина життя без цієї рутини буде неповною”.

Богдан Бенюк говорив, що один чи два достойних фільми не принесуть пальмової гілки. Але додав, що зараз з’явилось молоде покоління талановитих режисерів, операторів, сценаристів, які здатні підняти українське кіно на вищий щабель, незважаючи на протидію або пасивність держчиновників. За його словами, незабаром вийде фільм “Кордон”, присвячений подіям в Іловайську, зокрема українським прикордонникам. Ще згадав фільм “Небо і парасолька” – цей не на військову тему, але теж про нас, про людей. На нашу думку, якщо ці ще невідомі фільми згадує Бенюк, то вони варті уваги.

Олексій Сікорський
Панорама №39-2020