Яків Мамонтов. Театральний революціонер з Сумщини

Його називали неперевершеним новатором і водночас насміхалися над його працями

У жовтні українці вшанували поета, драматурга, театрознавця Якова МАМОНТОВА (псевд. Яків ЛІРНИЦЬКИЙ, Я. ПАН) з нагоди 130-річчя його дня народження. Він народився 20 жовтня 1888 р. на хуторі Стрілиця (нині Шапошникове Cумського р-ну). Колись хутір цей належав до приходу Покровської церкви, що існувала в с. Шпилівка. Батькам його були міщанин Андрій Іванович МАМОНТОВ і його законна дружина Фросина Трохимівна.

Від церковної школи – до кандидатської дисертації
Першу освіту Яків Мамонтов здобув у Шпилівській церковно-парафіяльній школі та п’ятирічній земській школі у Нижній Сироватці. Потім п’ять років навчався у Дергачівському сільскогосподарському училищі під Харковом, де захопився театром. Будучи лідером самодіяльного гуртка, ставив вистави та грав численні ролі на аматорській сцені. Три роки працював агрономом у Курській губернії, після чого переїхав до Києва. Згодом навчався у Московському комерційному інституті, де захистив кандидатську дисертацію на тему «Проблема естетичного виховання», і став асистентом на кафедрі. Воював на фронтах Першої світової війни. Після демобілізації розпочав педагогічну роботу – працював викладачем педагогіки та мистецтвознавства у Харківському інституті народної освіти. До кінця життя мешкав у Харкові, у тому числі і в будинку «Слово». Саме в цьому місті розпочалась його творча діяльність як драматурга.

Творчі протиріччя
Яків Мамонтов почав друкуватись у 1907 р. у журналі «Рідний край» (оповідання «Під чорними хмарами»). Як публіцист та театрознавець Яків Мамонтов відомий передусім працями на тему педагогічної творчості. Його називали теоретиком української драматургії, що відстоював жанр трагікомедії як найбільш доступний для публіки того часу, полемізуючи з цього приводу з Лесем КУРБАСОМ. Наш земляк розробив теорію про два театри: романтичний та реалістичний, йдучи у своїх літературознавчих працях в ногу з європейськими дослідженнями того часу.

Яків Мамонтов у 1920-х. рр. керував літературно-драматичною студією у Сумах

Історик літератури Анатолій КРАВЧЕНКО писав: «Творча доля Я. Мамонтова склалася так, що він не став ні послідовним «співцем нового світу», подібно до І. Микитенка чи О. Донченка, ні представником творчої опозиції» ,як М. Куліш чи Л. Курбас. Третє десятиліття віку розчавило його обдаровання і змусило продукувати літературні ілюстрації до підручника політграмоти. Йому вдалося уникнути репресій, він зумів пристосуватися до суспільних умов, але література втратила ще один талант».

Особливої уваги варта відома гротескна комедія Якова Мамонтова «Республіка на колесах». Загальноприйнятою є думка, що «Республіка…» «не відбиває протиріч епохи, події тут відбуваються… десь на периферії…», проте є також підстави вважати, що п’єса відобразила центральні конфлікти революційної дійсності – ошуканство, сваволю самозванців, що знущалися над людьми і одне ярмо замінили іншим.

Архівні джерела
Помер Яків Мамонтов у 1940 р. в Харкові. Його могилу з ліквідованого міського цвинтаря в 70-х роках перенесли на 13-е кладовище. У нього залишилася дружина Маргарита ГАРМСЕН-МАМОНТОВА та син Альберт МАМОНТОВ. Саме син з колекціонером П. ДУБИНКОЮ передали архів Якова Мамонтова на постійне зберігання до Центрального державного архіву – музею літератури і мистецтва України. Вони, за словами кандидата історичних наук Ігоря РЕЗНИКА, охоплюють період з 1907 по 1940 р. і є невеликою частиною родинного архіву Мамонтових, що був знищений у роки війни.

Основний масив складають творчі матеріали (оповідання, новели, вірші, роботи з питань театрознавства і публіцистики). Також присутня значна кількість статей, спогадів про життя і творчість Якова Мамонтова, матеріали членів родини. Представлена епістолярна спадщина митця, а також образотворчі матеріали (індивідуальні та групові фото, фото сцен з вистав). Дослідники і шанувальники української літератури та театру можуть ознайомитись з цими документами у читальній залі Центрального державного архіву – музею літератури і мистецтв України.

Досьє
Мамонтов Яків Андрійович (20.10.1888-31.1.1940) – український письменник, історик і теоретик театру, педагог, прихильник методу естетичного виховання. Працював у Харківському інституті народної освіти, на Харківських педагогічних курсах імені Г. Сковороди, в Українському НДІ педагогіки. Досліджував проблеми педагогічної творчості, здійснив спробу наукової класифікації всіх відомих на той час педагогічних ідей і напрямів вітчизняної і зарубіжної педагогіки.

Григорій Санич,
“Панорама” №44-2018