Сумські квартальні змінюють місто (Фото)
Жваві та енергійні, принципові та хазяйновиті жіночки взялися наводити лад на Добровільній, при цьому використовуючи всі можливості фінансування та підтримки як збоку сусідів, так і депутатів, можновладців
Знайомтесь – Надія Миколаївна ОТИЧ та Ніна Володимирівна ВЕРХУША. Обидві квартальні, обом по 60+ років. Про них ми вже писали в рамках щорічного рейтингу «Топ-50». Але вперше зустрілися з ними у липні у бібліотеці на Добровільній, в якій саме зараз повним ходом йдуть будівельні роботи по облаштуванню Першої сумської медіатеки. Саме цей проект переміг минулого року на голосуванні в рамках партиципаторного бюджету як загальноміський проект. Масштаб робіт та плани вражають. Тим паче що для цих жіночок це не перша перемога і минулого року вони вдало реалізували свій локальний проект.
Про те, як двом пенсіонеркам вдалося об’єднати 5-тисячну громаду, за два роки перетворити околицю міста у квітучий район, про жіночу долю, про онуків та про життєвий досвід говорили з ними під час екскурсії Добровільною.
Про досвід
Успіх цих квартальних в першу чергу полягає в тому, що вони змогли створити справжню команду, адже поодинці боротися їм вдавалося не так успішно. А об’єднання двох сильних темпераментів, дивовижного досвіду та бажання допомагає гори рухати.
«Я народилася на Добровільній, і ще змалку мене обурювало ставлення до цього району як до околиці. Наша школа була не першою в рейтингу, хоча тоді знання в ній давалися дуже гарні,- згадує Надія Миколаївна. – Отож, бажаючи змінити це, я одразу вирішила вступати до київського вузу. І вступила. А закінчивши навчання, за власним бажанням поїхала працювати у бібліотеку в село Солідарне. Туди мене привезли на возу, запряженому конем, і собою та бібліотека являла довжелезний сарай, в якому із дощок були збиті полиці. А віз, на якому мене привезли, був набитий книжками. Так і працювали. Через вісім років (замість трьох) повернулася вже з чоловіком до рідного міста, почала працювати у обласній науковій бібліотеці, яка щойно створилася. В селі залишила бібліотеку з фондом у 14 тис. книжок. Для сільської бібліотеки то велике досягнення».
Сьогодні Надія Отич продовжує працювати у бібліотеці, втілюючи в життя чимало проектів з автоматизації роботи цього закладу.
«Ми знайомі з дитинства, бо виросли в одному районі. Але десь з 2012 року ми почали разом працювати. Пізніше до нас долучився і Дмитро Наталуха, наш тепер вже депутат. І коли ти маєш отаку команду, то можна все», – ділиться Ніна Володимирівна.
Про бюджет
Свій перший проект, з яким квартальні Добровільної прийшли до партиципаторного бюджету, стосувався благоустрою зони відпочинку, і хотілося нашим героїням зробити щось для дітей, бо саме вони – майбутнє. І тут недостатньо просто подати проект на голосування. Величезну роботу ці жіночки проробили на етапі голосування.
«Ми створили справжній штаб, у нас були бригади, які ходили по району із хати в хату і пояснювали, що і навіщо потрібно робити. І знаєте, дуже важко було. І навіть наші помічниці у бригадах не вірили у наш успіх. Але навіть з такими настроєм нам вдалося отримати більше 800 голосів», – говорить Ніна Верхуша.
А вже після перемоги вони не залишили свій проект без уваги і встали пліч-о-пліч із підрядниками і контролювали весь процес.
«Перші лавочки ми забракували, тому їх довелося повертати. І те ж стосується самих робіт. Спочатку нас не те що всерйоз не сприймали, будівельники нас сторонилися. Хто ми такі і чого ліземо?! Але в нас був залізний аргумент – саме ми з Ніною Володимирівною будемо їх акти виконаних робіт підписувати. І нехай щось буде не так, то наших підписів вони не побачать. Пізніше ми не просто знайшли спільну мову, але й подружилися», – говорить Надія Отич.
Коли мешканці району побачили, що ситуацію дійсно можна змінити, що кошти із бюджету реально отримати через бюджет участі, вже в новому році вони з новою силою підтримали обидва проекти, авторами яких були Надія Отич та Ніна Верхуша. Цього року Добровільна отримала максимум голосів як по локальному, так і по загальноміському проекту.
«Люди повірили. Ви б бачили ті черги, які стояли у нас в бібліотеці в ті два тижні голосування. В нас навіть від представників конкуруючого проекту люди були, хотіли викрити нас на махінаціях. Але оскільки того не було, бо ми все принципово робимо, пішли ні з чим. Ми ходили знову ж від хати до хати і не полишали пояснювати. Тільки цього разу в нас був реальний приклад і реальні зміни», – пояснює Ніна Верхуша.
Про контроль
Минулого року Добровільна мала тільки локальний проект, а от серед загальноміських квартальні вирішили підтримати благоустрій джерела у Веретенівському парку. Саме до цього місця вони часто ходять за джерельною водою. І з усіх проектів виділили саме цей. От тільки по завершенню їх чекало розчарування. Хоча той проект мав ту ж саму історію, що і їхній.
«Дуже прикро, що такий гарний проект, на який викинули стільки коштів, не довели до розуму. Не проконтролювали, не продовжують підтримувати. Сьогодні і накриття вже зламане, бо та стріха явно не тягне на капітальну, капітальні кошти вкладені, а результату нуль. Я не знаю, чому так, але ми бачимо, що нічого не змінилося. Їм би облаштувати зону відпочинку навколо, зробити зручні стежинки, саме джерело облаштувати і як приклад зробити там бювет, щоб людям було зручніше воду набирати. Якщо в нас будуть сили, ми самі подамо новий проект по благоустрою цього джерела в наступні рокиі вже точно доведемо його до розуму», – розчаровано говорять квартальні.
Звісно ж, їм прикро, бо вони, не знаючи автора проекту, взялися підтримати важливу, на їх погляд, ініціативу, переконали своїх сусідів, а от результату не отримали. Бо, виявляється, найскладніша робота з партиципаторним бюджетом – не просто подати проект, виграти його, а втілити в життя і довести до розуму. Комусь це вдається, а комусь – ні.
Дуже скоро мають оголосити новий конкурс, і нові проекти будуть подаватися на партиципаторний бюджет. Добровільна знову братиме участь у боротьбі.
Наталія Гончарук
“Панорама” №28-2018