Невивчені уроки

Два Сценарії / Роздовбана Дорожна Карта / Юля Тріумфує / Прогноз По Нардепах

Насправді, підсумки президентських виборів 2019 р. – це питання не прізвища переможця. Україна знаходиться в тому стані, коли один невірний рух може знову, як колись, сто років тому, в 1918-1920 рр., привести до миттєвої втрати державної суб’єктивності.
Чи вивчили українці уроки історії, що звучить коротко, наче постріл: там, де три українцї, одразу два гетьмана?
Зрештою, який ми маємо ідеологічний вибір?
Перший, проєвропейський: продовжувати робити те, що робимо зараз. І нехай реформи недосконалі, нехай їх піддають критиці, нехай багато помилок, але робота по створенню нового – єдина можливість вирватися з убогості.
Другий, прорадянський: завернути все назад. Зупинитися і розписатися в тому, що українське суспільство нездатне до оновлення, модернізації, сказати світові і самим собі, що ми не хочемо нічого вдосконалювати. На наш вік вистачить, а діти з онуками кудись повтікають за кордони.
Обидва сценарії, обидва наші вибори пролягають через тернії, невдачі, особисті драми. Різниця між ними лише в тому, що перший дає надію, а другий – її вбиває. Принаймні, для молодих українців, для тих, хто зараз росте і дивиться на те, що відбувається навколо.
Україну зараз можна порівняти з дорогою між Сумами і Харковом – їхати страшно, але іншої немає. Ямковий ремонт тут не допоможе, потрібен ремонт капітальний.
Тому, повертаючись до результатів президентських виборів, мусимо тримати це в голові – Україні потрібна послідовна політика змін. Децентралізація, медична, пенсійна, освітня, судова, інші реформи мусять тривати. Звісно, процес не ідеальний, і законодавство не ідеальне, і багато чого не враховано. Але Україні потрібно мінімум п’ять років на те, щоб довести справу до логічного завершення, зберегти свій курс.
Те ж саме можна сказати і про ситуацію на сході країни. Один невірний рух може потягнути за собою загострення, а відмова від реформ, безсумнівно, послабить підтримку західних союзників, натомість, надасть можливість тамтешнім прихильникам Росії відіграти кілька позицій на свою користь. Укупі з дестабілізацією всередені країни наслідки таких дій передбачити нескладно. Як би не сварили «Мінські угоди», ніхто краще запропонувати на сьогодні не зміг. Те, що там прописано, можна трактувати на користь Росії і сепаратистів, але те, як угоди виконуються практично, однозначно дало можливість перевести гарячі військові дії в перманентний конфлікт і зупинити просування російських військ углиб України. Але щоб ситуація не повторилася, щоб не гинуло по 100-200 наших хлопців щодня, Україні необхідно зберігати нинішній статус-кво. І саме в цьому справжня вага «Мінських домовленостей» для України.
Ось про такі речі повинен думати відповідальний громадянин, коли піде через рік обирати президента. І приміряти їх до кожного з кандидатів – чи зуміє той зберегти країну, не розпалити війни, продовжити зміни? А не про те, що кандидати говорять, де відпочивають і скільки фабрик мають. Бо Сталін нічого особисто не мав, але це не завадило йому заморити голодом 5 мільйонів людей в Україні.
Якщо ж говорити про конкретні результати, що Сумщина має за підсумками виборів в обєдниних теріторіальних громадах, то партія влади (давайте так узагальнимо Блок Петра Порошенка, «Народний фронт» та їх небагаточисленних союзників) отримала відчутну і дуже болісну поразку. Звісно, можно говорити про те, що в сільскій місцевості за «Батьківщину» на Сумщині завжди голосували, але правда полягає в тому, що приблизно ж така (якщо не гірша) для пропрезидентських сил картинка і в обласному центрі. Щось не схоже, що шалена критика опонентами діяльності міського голови Олександра Лисенка та його партії приносить результати. Ми не маємо жодних соціологічних опитувань, але за відчуттям та досвідом «Батьківщина» впевнено зберігає свої позиції. Очевидно, що для того, щоб бути обраним утретє, народному дерутату Олегу Медуниці доведеться докладати титанічних зусиль. Бо, якщо в «Батьківщині» дадуть собі раду, то висунуть по сумському виборчому округу притомного кандидата до Верховної Ради, який матиме дуже високі шанси на перемогу. Округ із центром в Ромнах, де на минулих виборах переміг Володимир Лаврик, також може стати ще одним пєдесталом для БЮТ. Звісно, вибори в Андріяшевці – досить слабий показник для загальних висновків та пронозів, але натяк більш, ніж зрозумілий – електоральні симпатії стрімко дрейфують в протилежний від влади бік.
Не менш цікаво і те, як збирається зберігти мандат народний депутат Олександр Сугоняко? Походеньки під червоними прапорами на Перше травня і солідарність із трущими всього світу просто фізично не встигне закріпитися у свідомості виборця. Тож можна сміливо констатувати, що і третій за рахунком округ (частково зачипає Суми) цілком ймовірно може стати призом для «білосердешних» без особливих на те зусилль. Не те, щоб зовсім без боротьби, але дорога до перемоги саме зараз для них відкрита. Достатньо Юлії Володимирівні обіцяти зниження тарифів і критикувати владу, і населення віддасть свої їй симпатії хоча б тому, що мусить хоча б таким чином компенсувати своє матеріально-єкономічне приниження, якого люди зазнали впродовж останніх років.
Щодо півночі Сумщини, то там, очевидно, народні депутати Молоток і Деркач збережуть свої позиції. Щодо Молотка, щоправда, існують варіанти, та й ми погано володіємо ситуацією по тому округу. А от по Андрію Деркачу вже вкотре циркулює інформація, що «Король Півночі» має намір податися до лав «Батьківщини». На перший погляд, це схоже на дурний жарт, але, коли подивитися, як технічно поводився Деркач у кризові політичні моменти, то багато що стає на свої місця. Давайте, наприклад, згадаємо, хто був одним із перших симпатиків Кучми з тих, хто підтримав (в тому числі, й своїми медіа-ресурсом) після другого туру в 2004 р Ющенка? Саме так, це був Андрій Деркач. А хто був тим народним депутатом із Партії Регіонів, хто 20 лютого 2014 р., під час розстрілів «Небесної Сотні», закликав позафракційних депутатів та депутатів ПР до залу ВР, щоб проголосувати відставку Януковича? Правильно, Андрій Деркач. Пишемо це для того, щоб підкреслити, наскільки цей політик має тонке відчуття ситуації і як добре може визначити майбутніх переможців, до яких і доєднується. Словом, вельми поінформована людина.
Про округ в Охтирці немає сенсу і говорити, він і так належить впливовому бютівцю – Бухарєву. Теж, до речі, вихованець КДБ СРСР.
Будьте пильними. До нових захоплюючих зустрічей. Життя прекрасне. Попереду літо, так що давайте насолоджуватися спокоєм. Можливо, останній раз.