140 років з дня народження Івана Григоровича Ільченка

Я не можу сказати, що я був першовідкривачем такої талановитої і неоднозначної людини, як Іван Григорович Ільченко, але ця людина відома небагатьом дослідникам, історикам, краєзнавцям. Іван Григорович народився 25 вересня 1873 р. в с. Шпилівка, Сумського повіту.

Пройшло тільки 12 років після скасування кріпаччини. Багато селян, ще не викупили землю у поміщиків, а ті що і викупили ще не розрахувалися з банками за взяті кредити. Великі купці Харитонеко, Терещенко, Суханов, що займалися торгівлею і виробництвом цукру, швидко збагачувалися. Для розширення виробництва цукру скупалися землі як колишніх дворян, так і селян. Великий шматок земель у поміщика Римського-Корсакова в Шпилівці придбав Дмитро Суханов, що мав у Низах великий цукровий завод. Свого часу частину земель Римський-Корсаков купив у Якова Донец-Захаржевського, що мав 527 душ. Великий шматок земель мала і дружина полковника Агафія Іванівна Якова. Пізніше на цих землях племінник Дмитра Суханова Микола Суханов побудував шпилівське відділення цього заводу. Ось перед вами його залишки. Садиба мала парк з водограєм, водонапірну вежу, електричний генератор. З тієї пори пройшло більше 100 років і садиба справно працювала для селян, а тепер перебуває в періоді поступової руйнації.

Селяни займалися вирощуванням хліба, поміщики мали цегельні, винокурні, салотопні, селітроварні заводи.

Швидше за все, родина Ільченків мешкала в Шпилівці ще з початку ХVІІІ ст. Інна Миколаївна подає відомості про родину з церковних книжок за ХVІІІ ст. На 9 чоловік родини Ільченків припадало 2,5 десятини землі.Брати Ільченки працювали і в господарстві Суханових. При таких статках треба було йти заробляти на життя до міста. У 1886 р. у віці 13 років Іван Григорович прийшов до м. Суми і працював у різних купців. Іван Григорович мав початкову освіту, але видно любов до книжок штовхнула його зайнятися торгівлею папером і книжками. Місто постійно поповнювалося різними учбовими закладами і потреба в папері була постійною.

У 1903 р. заснував у Сумах фірму ,, Іван Григорович Ільченко”. З часом фірма змінила назву на ,,Товариство друкарської справи І. Г. Ільченка и брати”. Товариство мало палітурну майстерню, книгарню, друкарню, видавало газету ,,Сумський вісник”. З 1912 р. Іван Григорович переходить з купців 2-ї до першої гільдії. Іван Григорович мав особисто декілька будинків.

Світлина І. Г. Ільченка, 1907 р., зроблена в Харкові

Книжковий магазин І. Г. Ільченка

Вперше його прізвище, як купця з’являється вгазеті ,,Сумський голос”. Там дається реклама книжок його магазину. З неї дізнаємося, що він отримав нові книжки видавництва ,,Колокол”, ,,Труд і Воля”, ,,Молот” та ін. Проводиться передплата на повне зібрання творів М. Г. Чернишевського (18 крб.). Прийом передплати за цінами редакції. Книжки Ільченку давалися на реалізацію, а продавав він їх з націнкою. З різниці в ціні отримував прибуток. Це вже говорить за те, що він мав добрі стосунки з видавцями Росії.

Ось перед вами магазин Ільченка на вул. Соборній в будинку М. Ф. Скрипниченка. Під час ВВВ цей будинок був зруйнований. На його фундаменті стоїть інший, де на 2011 р. розташовувалася муніципальна галерея мистецтв. Книжний склад розташовувався на подвір’ї Скрипниченка. Значну частину книжок складали підручники і посібники. На посібниках, календарях, якими торгував Іван Григорович, видавці друкували рекламу його магазину. Так робив петербурзький видавець Отто Кіронф, коли друкував для Ільченка популярний календар ,,Товарищ”. Слово календар тоді мало значення, як довідник. Цей календар був довідником для молоді з різних питань. В магазині продавали різне канцелярське приладдя, папір, зошити, художні репродукції в рамках.

Те, що стосується магазина можна надати додаткову інформацію. У 1918 р., коли з Росії на Україну втекло багато росіян, Іван Григорович позбувся оренди магазину в будинку Скрипниченка, бо хтось запропонував кращу платню за оренду.

Біля 1-ї жіночої гімназії існувала підготовча школа, яку через форму учнів звали в народі ,,синьою”. Сам будинок був з добротної цегли (залізняк) червоного кольору. В 50-х роках ХХ ст. там були майстерні 2-ї школи і дитяча бібліотека. Проти ,,синьої” школи розташовувався торцем банк. Це місце між двома будівлями в50 м. називалось гімназичним провулком. У 1918 р. Ільченко біля ,,синьої” школи поставив дерев’янийкіоск. Претендентами на місце виступало кооперативне об’єднання ,,Нова Січ”. Зі споминів доньки Оксани, відомого в Сумах художника Н. Онацького, ми дізнаємося, що книжний магазин (кіоск) Ільченка розташовувався поруч зі школою (колишня жіноча гімназія), де вона вчилася. Після смерті Івана Григоровича у 1925 р. власником магазину став брат Василь, що і ліквідував його на вимогу радянської влади.

Крім торгівлі книжками, Іван Григорович брав передплату на різні російські газети і журнали. Серед них були: ,,Русское слово”, ,,Новое время”, ,,Речь”, ,,Раннее утро”, ,,Россия”, ,,День”, ,,Русские ведомости”, ,,Киевская мысль”, ,,Южный край”, ,,Весы”, ,,Огонёк”, ,,Солнце России”, ,,Русские иллюстрации”, ,,Семейный журнал”, ,,Сатирикон”, ,,Весь мир” ,,Новая Всемирная иллюстрация”, ,,Будильник”. Мабуть, тоді і зародилася в нього ідея видання власної газети.

Склади Скрипниченка, де Іван Григорович зберігав папір для друкарні і книжки. Поруч було подвір’я інших власників, а далі йшла міська управа. Справа зберігся уламок будівлі міської управи.

Друкарня і палітурна майстерня братів Ільченків

В друкарні і палітурній майстерні працювало 38 чоловік (1916 р.). В одному з оголошень в г. ,,Сумський вісник” читаємо: ,,Типография, переплётная мастерская принимает на себя исполнение всевозможных типографических работ, как-то: книг, газет, журналов, циркуляров… Переплётные работы: гражданских книг, портфелей, бюваров, альбомов, папок для нот …”

Інструмент друкарні ,,американка”

Друкарня була збудованаприблизно у 1910-1911 рр. Спочатку там виготовляли різного роду бланки, візитки, запрошення на вечори, а з 1912 р. друкували газету ,,Сумський вісник”. Друкарня мала одну друкарську машину під назвою ,,американка”. Вона могла працювати, як в режимі ручного привода, так і від електричного двигуна. Брати Степан, Василь, Федір допомагали вести справи і тому фірма мала назву ,,Товарищество типографского дела братьев Ильченко в Сумах”.

Вже тоді Іван Григорович зрозумів, що на рекламі можна добряче розбагатіти, бо прикладом для нього міг слугувати Лебединський друкар Когон, що теж випускав рекламну газету і він звернувся до губернатора Катеринича з проханням на отримання дозволу на видання газети.

 

По ходатайству купца Ивана Григоровича Ильченко издавать в Сумах ,,Сумской Торгово-Промышленный листок объявлений” 1911г.

 

Его Превосходительство Господину

Харьковскому губернатору

Сумского 2-й гильдии купца

Ивана Григорьевича Ильченко,

живущого в Сумах по Нижне-Соборной

улице в собственном доме

 

 

Прошение

На основании пункта 15 приложения к ст. 114 Устава о цензуре и печати, – имею честь просить Ваше Превосходительство разрешить мне издавать в Сумах листок объявлений под наименованием ,,Сумской Торгово-Промышленный листок объявлений” по программе: объявления торговых и промышленных фирм, фабрик и заводов, сельских хозяев, всякого рода рекламных объявлений торговых фирм, заводов, складов, магазинов, отчеты и объявления банков, благотворительных обществ, Земских и Городских Управ и других учреждений, объявления книжных магазинов о вновь и прежде вышедших книгах и о подписке на газеты и журналы, объявления лиц ищущих труда, о подрядах на постройки, отдающих в аренду квартиры, дома и другие помещения, продажа движимого и недвижимого имущества, объявления о концертах, театрах, кинематографах, справочные сведения отхода и прихода поездов, адреса врачей и часы прийома и других должностных лиц, справочные цены на продукты сельского хозяйства, биржевые цены процентных бумаг, судебный указатель о назначенных к слушанью дела в Окружном суде и Съезде.

При сем срок выхода 2 или 3 раза в неделю т. е. по мере накопления материала. Листок будет раздаваться бесплатно. Печататься он будет в моей типографии Бессмертный переулок собственный дом №2.

Обязанности ответственного редактора листка объявлений принимаю на себя в полном объеме и заявляю, что я русский подданный, имею 38 лет отроду, обладаю общей гражданской правоспособностью и не подлежу под условия, указанные в ст. 7 положения о выборах в Государственную Думу. Государственный сбор три рубля семьдесят копеек (3. 75) при сем прилагаю.

 

Сумской 2-й гильдии купец Иван Григорьевич Ильченко.

 

Октябрь 15 1911 год.

 

—————————————————————————————————————-

 

МВД

Сумской

Уездный исправник В канцелярию Харьковского губернатора

ноябрь 14

№ 8687

г. Сумы

Харьковской губернии

 

В следствие отношения от 21 октября с. г. за № 11443, препровождая при сем прошение Сумского 2-й гильдии купца Ивана Григорьевича Ильченко, ходатайствующего о разрешении ему в городе Сумы издавать ,,Листок объявлений”, сообщаю канцелярии г-на Губернатора, что Ильченко отроду 38 лет, проживает в Сумах 25 лет, где имеет три дома и типографию, кроме того в доме Скрыпниченко по Соборной улице, имеет писчебумажный магазин. За время жительства под судом не состоял и не состоит, ни в чем предосудительном не замечался, политически благонадёжен, к ответственности за нарушение Устава о цензуре и печати не привлекался и препятствий к удовлетворению ходатайства Ильченка с моей стороны не встречается.

 

Исправник Преображенский.

ДАХО. Ф.3, оп. 285, спр. 78.

Обмеженість архівних матеріалів не дозволяє впевнено вести мову про будинки Ільченка. На розі вулиць Нижньої Соборної і Безсмертного провулку в 30-х роках ХХ ст. ще був будинок. Тепер там двоповерховий будинок збудований в 50-х роках ХХ ст. Мабуть, ця садиба дісталася Івану Григоровичу від його дружини. На тій частині, що виходила на Безсмертний провулок і збудував друкарню. За свідченням Інни Миколаївни Ільченко її бабуся водила, на початку 30-х років ХХ ст., на початок вул. Кузнечної і показувала будинок в середині подвір’я, що теж належав Івану Григоровичу.

В кінці 1911 р. Іван Григорович звернувся з проханням змінити назву газети і її зміст.

В тому році краєзнавча громада відмічала в січні місяці в міській бібліотеці 100 років газеті ,,Сумський вісник”, а в серпні місяці 2012 року мусили б відзначити 140 років сумській журналістиці і вихід ,,Сумського листка” у 1872 р. З боку журналістів особливого інтересу не було. Можливо, в цьому році прес-клуб відзначить цю дату і покладе квіти на могилу Івана Григоровича.

В статті використані матеріали з моєї книжки ,,Історія преси і журналістики”, архівні матеріали родини Ільченків отримані з допомогою Ігоря Юрійовича Ройченка.