140 років Сумському реальному училищу, або уроки з минулого меру Мінаєву

Ця стаття присвячується виключно меру Мінаєву і його абсолютній нездібності управляти містом. 140 років тому при населенні міста в 25 тисяч влада міста за 4 роки збудувала таку грандіозну споруду як реальне училище, а тепер через 140 років при населенні у 270 тисяч влада десятками років не може завершити ремонт будівлі. Цей довгобуд, як і відношення до приміщення 16 школи і майстерні ЗОШ 21 є мовчазними пам’ятниками Мінаєву.

Я не можу пригадати жодного випадку з дореволюційної історії реального училища, щоб міська влада з ним судилася або пробувала загалом забрати собі цей будинок. Сьогодні освіта тримає глуху оборону від посягань мера міста на своє майно, а до революції школи ніхто не руйнував, а коли і руйнували, то з метою побудови більшої і більш сучасної. Кількість шкіл постійно росла, і вони стали основою радянської системи освіти в місті. Багато цих шкільних приміщень дійшла і до нашого часу, бо за ними доглядали. Нікому і в голову не прийшло зруйнувати Олександрівську гімназію хоча її стан в десятки разів гірший ніж майстерня ЗОШ №21. Правда, тоді в Сумах не було і сумського бидла на плакатах (а хіба воно тільки на плакатах і в нижній частині суспільства.), ну було декілька раклів, відомих ізгоїв на все місто – ото і все.

Я хочу щоб Мінаєв на реальних архівних документах побачив, як будувалися стосунки влади і освіти, як влада добувала гроші для будівництва освітніх закладів, що ці стосунки не мали нічого спільного з тим, що творить з освітою міста Мінаєв.

Архівні і документальні відомості про реальне училище

Поняття ,,реальна школа” вперше сформував Земмлер, що заснував у Галле в 1706 р. математичну и механічну реальну школу для дітей 10-14 років. У 1747 р. в Берліні було засноване реальне училище з 8-ми річним строком навчання. В ньому викладалися такі предмети: анатомія, політекономія, архітектура, гірнича справа, фортифікація, артилерія, механіка, астрономія, хронологія, математика, фізика, суднобудування, садівництво, ремесла. Реальні училища в Західній Європі трансформувалися із латинських шкіл з урахуванням місцевих потреб. 29 березня 1839 р. в Росії було введене положення про реальні училища в складі учбових закладів. Їхнім завданням було обмежити вступ дітей нижчих класів населення до гімназій.

Статут реальних училищ від 19 листопада 1864 р. викликав полеміку між поняттями реальна і класична гімназія. Статутом 1871 р. була затверджена назва реальні училища.

Височайше затвердженим статутом від 15 травня 1872 р. призначення реальних закладів визначалося так: ,,Реальные училища имеют целью доставлять учащемуся в них юношеству общее образование, приспособленное к практическим потребностям и к приобретению практических познаний”. Навчання в них проходило 6 років. 4 роки давалася загальна освіта. З 5-го класу викладалися спеціальні предмети. Училища існували за рахунок казни, земства, з допомогою від казни і платою за навчання. В кошторис міністерства народної освіти на 1873 р., особливою статтею, було внесено 360 000 крб. Міністру освіти надавалося право витрачати ці кошти виключно на реальні училища. За пропозицією міністерства начальство учбової округи звернулося до Сумського міського управління з запитом, чи бажано відкриття реального училища в Сумах і в якому складі, а також в якій мірі міське товариство може надати йому матеріальну допомогу. Міська Дума зустріла це повідомлення з задоволенням, бо в місті вже давно спостерігалася потреба в такому типі учбового закладу. В бюджет міста на 1873 р. були закладені кошти на відкриття в реальному училищі перших двох класів. Прослідкуємо етапи відкриття реального училища по матеріалах державного архіву Сумської області (ДАСО) і ,,Харківських календарях”. У 1898 р. в друкарні Василя Петровича Радіонова був надрукований ,,Систематический сборник постановлений Сумского земского собрания c 1863 по 1895 годы”. Склав збірник М. А. Городенський. Видання Сумського повітового земства. В розділі ,,Реальне училище” ми знаходимо такі матеріали:

1872 г.

Журнал очередного земского собрания 3 сентября.

Выслушав доклад управы о необходимости устройства в Сумах реального училища с содержанием от казны и о пожертвовании 19 000 руб. на устройство здания этого училища (от г. Вейсе 6 000 руб., от госпожи Куколь-Яснопольской 3 000 руб., от Похвиснева 5 000 руб., от г. Лоретца 2 000 руб. и от Суханова 3 000 крб.) собрание постановило: 1) на устройство реального училища ассигновать и представить в распоряжение правительства 30 000 руб. для сбора которых вносить в смету расходов 1873, 1874, 1875 годов по 10 000 руб. 2) поручить управе ходатайствовать учреждение в Сумах полного реального училища с содержанием на средства казны и заявить правительству об ассигнуемых земством на постройку для училища 30 000 руб. и о пожертвовании частными лицами 19 000 крб.

Сьогодні розвелося багато невігласів, що славлять мецената І. Г. Харитоненка. Подивіться на тих хто дав гроші на реальне училище, то невже ви там побачите Івана Герасимовича.

1873 г.

Журнал чрезвычайного земского собрания 10 июня.

Председатель управы доложил собранию, что ходотайство земства об открытии в Сумах реального училища правительством уважено, на что собрание постановило: поручить управе уведомить кого следует, что реальное училище с начала академического года, до постройки министерством народного просвещения особого для училища здания, может быть помещено в верхнем этаже нового здания Сумской Александровской гимназии, но не более как на два года; что 30 000 крб. ассигнованные Сумскому земству по постановлению земского собрания 3 сентября 1872 г. будут представлены в распоряжение министерства народного просвещения на постройку отдельного здания для реального училища в Сумах: 10 000 руб. к 1 января 1874 г., 10 000 к 1 января 1875 г. и 10 000 руб. к 1 января 1876 г., а частные пожертвования в сумме 19 000 руб., для той же цели, будут представлены в распоряжение министерства народного просвещения по мере их поступления от пожертвователей.

По предложению управы собрание постановило: поручить управе ходатайствовать о включении в число членов попечительского совета Сумского реального училища, кроме лиц указанных в параграфе 79 устава о реальном училище, председателя Сумской земской управы и двух членов, избираемых земским собранием.

1873 г.

Журнал очередного земского собрания 24 сентября.

Выслушав заявление председателя управы о нежелании директоров гимназии и реального училища на помещении вверенных им учебных заведений в одном здании гимназии, собрание постановило: вопрос о помещении реального училища оставить открытым до разрешения ходатайства Сумской городской думы о передаче ей Сумским земством ассигнованных сумм на постройку здания для реального училища.

По прочтении ходатайства Сумской городской думы об уступке городу ассигнованных земским собранием на постройку здания реального училища 30 000 руб. и частных, для той же цели, пожертвований не проводить в исполнение постановления по этому предмету чрезвычайного земского собрания 10 июля 1873 г. и ассигнованные земским собранием на постройку здания реального училища 30 000 руб., а также поступившие пожертвования для той же цели 14 000 руб., а всего 44 000 руб. передать Сумской городской думе с тем чтобы здание для реального училища было построено на указанном месте втечение 2-х лет и чтобы с весны 1874 года, расходы по найму помещения для реального училища дума приняла на себя к какому времени и освободила дом, который будет занят реальным училищем.

Затем по вопросу о помещении реального училища в 1873-1874 академическом году собрание постановило: до окончания занятий в 1873-1874 г. реальное училище может быть помещено в здание бывшего уездного училища, оставшегося свободным за переходом гимназии во вновь устроенное здание.

1873 г.

Журнал очередного земского собрания 25 сентября.

Собрание постановило: избрать Сумского 1-й гильдии купца И. Г. Харитоненко почетным попечителем реального училища.

1874 г.

Журнал очередного земского собрания 3 сентября.

Заслушав отношение городской думы собрание постановило: к постановлению Сумского очередного земского собрания 24 сентября 1873 г. по вопросу передачи городу 14 000 руб. пожертвованных частными лицами, 30 000 руб. ассигнованных земством на постройку здания реального училища, добавить следующее: выстроенное здание Сумского реального училища, навсегда должно составлять городскую собственность. Затем управа предложила собранию ходатайствовать об открытии 2-х классов реального училища, но собрание отклонило это предложение, ввиду возбуждения уже ходатайства по тому же предмету городской думой.

По выслушивании отношения городской управы о долге ей 150 руб. выданных земскою управою архитектору Толкунову и исключенных земскою управою из 44 000 руб. следуемых городу по постановлению земского собрания 24 сентября 1873 г., собрание постановило: признать действие земской управы правильным и в просьбе городской управы о возврате 150 руб. отказать.

1874 г.

Журнал чрезвычайного земского собрания 8 декабря.

Собрание приняло к сведению доклад управы об ассигновании Харьковского губернского собрания 20 000 руб. для постройки здания Сумского реального училища.

Інші постанови земських зборів стосувалися переобрання почесним попечителем реального училища І. Г. Харитоненка. Він переобирався 2 вересня 1877 р., 30 вересня 1880 р., 3 вересня 1883 р., 18 вересня 1886 р., 23 вересня 1889 р. Перевибори призначалися через кожні 3 роки.

Тепер зробимо певні висновки. Витрати на реальне училище складалися з приватних коштів – 14 тис., коштів Сумського земства переданих місту – 30 тис. і коштів Харківського губернського земства – 20 тис. Всього кошторис склав 64 тис. Тепер питання до невігласів (місцевих журналістів). Покажіть мені хоч одну копійку, вкладену І. Г. Харитоненком у будівництво реального училища?

Так де ж пожертви реальному училищу від великих меценатів Харитоненків? Звіт підписав директор Грицай.

Тепер подивимося заповіт Івана Герасимовича, де є відомості скільки він нахапався землі, заводів маєтків за рахунок прибутків, створених горбом, трудового люду і порівняємо з його благодійними справами в реальному училищі. Тут подаються ті роки, коли Іван Герасимович гордо називався почесним попечителем реального училища. Всі ці почесні посади перераховувалися, коли він вибивав собі чергову нагороду.

Сучасна влада на всіх перехрестях міста ліпить портрет І. Г. Харитоненка капіталіста-благодійника, а на ремонт шкіл коштів немає. Все робиться за рахунок батьківського гаманця. Як багато спільного між благодійниками Харитоненками і сучасними панами!

Із документів ми бачимо, що губернський архітектор Толкунов отримав 150 крб. Він разом з техніком управи Бондаревим відвів місце під будівлю реального училища, склав план відводу, визначився з розміром будинку училища. Виконання проектів всіх учбових закладів лежало на губернському архітекторі. Толкунов виконав і проект Харківського реального училища на три поверхи. Тоді цей будинок був найкращим в Харкові.

10 вересня 1873 р. міська дума прийняла постанову про відведення місця під училище на Кінній площі (тоді так звалося це місце). В середині ХVІІІ ст. на цьому місці було міське кладовище, що позначено на плані міста того часу. За наказом Катерини ІІ в кінці ХVІІІ ст. тут зробили новий вал і новий рів і теж він позначений уже на новому плані міста. Довгий час це місце пустувало, доки поступово не засипали рів. Залишки його зберігаються біля обласної прокуратури.

Був створений при думі дорадчий комітет, що склав план будівництва і кошторис, згідно з яким для будівництва було потрібно 80922 крб. 80 коп. До зібраних коштів на той час не вистачало 22 922 крб. 4 березня 1874 р. зібрання міської думи вирішувало, куди мусить бути направлений фасад будинку. Частина гласних наполягала щоб фасад був в бік р. Псел, бо це менше буде відволікати учнів і краще з санітарного боку, але вирішили це питання залишити на розсуд підрядчика-будівельника гласного В.Ткаченка. Дорадчий комітет рекомендував Ткаченку фасад поставити по Петропавлівській вулиці. Кошти, яких не вистачає на будівництво (22 тис.), позичити в Сумського міського банку з 1875 р. на термін 10 років, а 922 крб. погодився подарувати М. І. Скубенко. Ціни росли, витрат було більше ніж планували і знову не вистачало грошей. 27 серпня, 29 вересня, 15 листопада, 1875 р. піднімалося питання про недостачу 15 тис.(дивись в ДАСО журнали засідань міської думи за цей час). Вирішили 5 тис. взяти з міської казни, а 10 тис. позичити у почесного громадянина Сум Івана Герасимовича Харитоненка під 6% річних. Ну, як вам подобається меценат Харитоненко ? загальні витрати на училище складуть 96 тис. крб. Тільки у 1882 р. цей почесний попечитель Іван Герасимович за частину отриманих коштів від прибутку з відсотків влаштував домову церкву при училищі в честь Олександра Невського.

7 квітня 1877 р. член думи Василь Іванович Ткаченко зробив заяву про закінчення будівництва будинку реального училища.

В будинку училища було влаштоване асмоловське опалення. Таке опалення спочатку мав і будинок Громадських зібрань, Олександрівська гімназія, будинок повітового земства. Гаряче повітря нагрівалося в печі, що було в цокольному поверсі, а потім по керамічних трубах і каналах, прокладених в стінах, нагрівало будинок. В приміщеннях на каналах стояли дверцята, які від потреби або відкривали, або закривали.

Саму піч асмоловського опалення добре видно на прикладі розритої частини Покровської церкви.

На початку ХХ ст. до будинку підведуть водогін, влаштують електричне освітлення і поставлять телефон, асмоловське опалення замінять на водяне.

Учбові плани реального училища

Сумське реальне училище було відкрито в складі двох, а потім чотирьох класів (3,4,5,6) з двома відділеннями (основне і комерційне) і з двома освітніми – механічним і хіміко-технологічним у вищому додатковому класі. Сумське реальне училище було друге в Харківській губернії. Перше реальне училище в Харкові було теж відкрите у 1873 р. Харківське мало 158, а Сумське 41 учня. У 1878 р. училище нараховувало 162 учні, в 1890 р. – 212. В 1885 р. були відкриті два нижчих класи (1 і 2) замість комерційного відділення, а 1 вересня 1888 р. – підготовчий клас. В ці роки на утримання училища казна давала 24 760 крб., а місто 1920 крб.

В підготовчий клас брали з 8 років і до 10, в перший – від 10 до 13, в другий – від 11 до 14. Для зарахування в підготовчий клас вимагали знання молитв, уміння читати і писати, а також рахувати до 1000, проводити додавання і віднімання до 1000.

Хто вступав у 1 кл. мусив знати основи Закону Божого. Знати основні молитви і основні події Священної історії, уміння читати і розповідати прості тексти, декламувати вірші, знати частини мови.

В учбовому плані предмети викладалися з урахуванням вимог практичної діяльності. Перші 4 класи давали право бути ,,вольноопределяющимся” 2-го розряду і готували до вступних іспитів в юнкерські училища. 5 клас завершував середню освіту. 6 клас завершував освіту для тих, хто отримував громадянські права і безпосередньо вступав у доросле життя. 7 класи повинні були завершити освіту тих здібних учнів, для подальшого навчання, які готувалися до вступних екзаменів до вищої технічної школи. Для 5 і 6 класів додавалися комерційні відділення, в які йшли учні, яким важко давався курс вищої математики. З них готували рахівників, бухгалтерів і службовців по торгівельній частині. Для досягнення такої мети і складався учбовий план, який треба було виконати за сім років. За цей період треба було пройти загальноосвітній курс і дати учням певний запас знань і умінь, пристосований для отримання технічної освіти.

Професійний бік виконання цього плану полягав у наступному. В перших чотирьох класах було широко представлено викладання малювання. В першому класі на нього відводилося 6 півторагодинних уроків на тиждень. Закінчувалося малювання в четвертому класі, а з третього починалося технічне креслення, яке продовжувалося в 4-му і 5-му класах як геометричне, в 6-му класі займалися кресленням кривих, а в 7-му механічному відділенні займалися складанням виконавчих креслень (мабуть, мається на увазі складальні креслення). В сьогоднішній школі за новими програмами з технічної праці забрали креслення навіть з варіативної частини. Доводиться тільки дивуватися цьому збіговиську невігласів, яке сьогодні являє собою міністерство освіти України, і хіба так думаю тільки я. Почитайте, що пишуть на сайт міністерства за ці програми.

В шостому класі проходили курс нарисної геометрії. Загальна механіка викладалася в 6-му класі, а прикладна – в 7-му, на механічному відділенні. На цьому ж відділенні в 7-му класі вивчалися спеціальні науки, але в короткому викладі: технологія, будівельне мистецтво і нижча геодезія. Загальна хімія вивчалася в 6 класі, а аналітична, за великої кількості годин лабораторних робіт, давалася в хіміко-технологічному відділенні 7-го класу. В обох технічних відділеннях вивчалося фабричне ведення рахунків.

Реальні предмети загальноосвітнього характеру були поставлені таким чином: у 3-му класі починалися природничі науки і продовжувалися через весь курс з перервою у 6-му класі. До них додавалася з 5-го класу фізика. Через усі класи проходив підсилений курс математики. Викладання цих предметів вело до скорочення вивчення курсу російської мови і літератури, історії, географії. Російська література була замінена аналізом декількох видатних літературних творів в 6-му класі. В місті діяло декілька книжних магазинів, з яких найбільшими були магазини Ільченка і Реньєн. В них завжди можна було купити сучасну, як російську, так і закордонну літературу. В місті діяло декілька приватних бібліотек, де були сучасні книжки і періодика. Найбільшими з них були бібліотеки: Асмолових-Архангельських-Лащенків, Раєвських-Смирнових, Сумської земської повітової управи, бібліотека будинку Громадського зібрання, якою завідувала Софія Андріївна Муханова. Більшість реалістів, кадетів і гімназистів добре знали новинки літератури. Найбільшою бібліотекою для учнів була фундаментальна бібліотека при Олександрівській гімназії. Великою популярністю користувалися твори Фенімора Купера. В кінотеатри учням можна було ходити тільки на денні сеанси, а відвідини театру заборонялися загалом, крім колективних походів. В саду реального училища була раковина (сцена), де виступало багато різних театрів і концертних труп. Їх виступи можна було подивитися через щілини в огорожі, або разом з батьками. За самовільне відвідування могли виключити з училища. Був свій аматорський театр, хор, струнний і духовий оркестр. Все це доповнювало обмеження у вивченні мови і літератури.

Курс історії був доведений до мінімуму. В 3-му класі вивчалася епізодично російська історія, в 4-му і 5-му – стародавня, середня і нова. У всіх цих класах давалося 2 години на тиждень. В 6-му класі поновлювалося вивчення російської історії в більшому обсязі. Географія, після її вивчення звичайного гімназичного курсу в перших чотирьох класах, знову вивчалася в 6-му класі, як порівняльна географія. Іноземним мовам (вони називалися новими мовами) відводилася достатня кількість годин. Їх вивчення носило загальноосвітнє і практичне застосування, бо було багато підручників з техніки на іноземних мовах. Багато реалістів з батьками у ділових справах бували за кордоном. Реальну освіту здобувало дуже багато євреїв, бо їхні батьки мали власний торговий бізнес, і тут не діяли обмеження, що стосувалися навчання євреїв у гімназіях.

Реалісти мусили вільно передавати свої думки не тільки усно і письмово, але і заповнювати прогалини своєї філологічної і літературної освіти знайомством з іноземними класичними письменниками. Все це вимагало великої самоорганізації реаліста і самостійного добування знань. Певна частина учнів не могла опанувати програму і відраховувалася або залишалася на другий рік.

Випускники не могли зайняти одразу місце майстра на заводі або керівника іншої низової ланки управління. Їм бракувало досвіду, та і знання відставали від розвитку реального сектору промисловості. З цих причин переважна більшість реалістів після 7-го класу прагнула вступити до вищого технічного училища в Петербурзі. Існувала певна квота для регіонів, і тому в студентах цього закладу було буквально декілька чоловік з Сум. У 1885 р. в Харкові був відкритий Технологічний інститут, куди і мали можливість вступати сумські реалісти. Розрахований був інститут на 500 учнів. Плата за навчання складала 50 крб. Держава надавала 50 стипендій, а приватні особі – 29. Від сумських благодійників не було жодної (Багалій, ,,История города Харькова”, с. 606). Грошовиті євреї відправляли своїх дітей на навчання у вищі технічні школи або університети за кордон. На комерційних відділеннях навчалися ті, хто мріяв відкрити свій бізнес, але стабільний доход і впевненість у завтрашньому дні мали ті, хто працював на державній службі або в банківській системі.

Для покращення навчання в училищі були відкриті підготовчі класи. Основна увага надавалася формуванню уваги, ясному і точному сприйняттю прикмет, до їх порівняння, до узагальнення, до об’єднання однотипних предметів і поєднання їх у групи і системи. Ця мета досягалася за допомогою виконання малюнків, складання таблиць, моделей.

З 5-го класу вивчалася фізика. Викладання фізики велося постановкою експериментів. Кабінет фізики мав затемнення, фотокамеру, ,,волшебний фонарь”, що показував туманні картинки, різні макети машин і механізмів, таблиці, телеграфний апарат. В сьогоднішній школі втрачене майже все обладнання, що дісталося з радянських часів, а викладання ведеться методом звичайної ,,болтології” з крейдою в руках. Виключенням є тільки застарілі комп’ютери, але комп’ютерну грамоту учні знають краще вчителів, а іноді роблять безкоштовний ремонт цього комп’ютерного сміття.

Серйозна постановка вивчення математики, підтримана геометричним кресленням і нарисної геометрії, давала можливість учням засвоїти закони механіки.

Вивчення загальної хімії і роботи з аналітичної хімії в лабораторіях давали можливість формування навичок в дослідницькій роботі.

З усіх предметів, у тому числі і Закону Божого, вимагалися письмові відповіді і твори. В кожному класі на викладання релігійної освіти надавалося 2 години на тиждень.

Училище мало свою бібліотеку, але учні мали право користуватися і фундаментальною бібліотекою Олександрівської гімназії.

В певний період була спроба повернути реальні училища до програм класичних гімназій з метою підготовки до вступу у вищу школу, і закрили комерційні відділення, але через декілька років з ініціативи місцевого бізнесу стали відкриватися комерційні училища, бо середній торговий бізнес вимагав спеціалістів: бухгалтерів і рахівників.

Викладачі реального училища

Відомості про викладачів училища я знайшов у ,,Харківських календарях” за різні роки. Ось склад викладачіву ,,Харківському календарі” за 1878 р. Директор – Папков Михайло Олександрович; виконуючий обов’язки інспектора – Гришот Християн Антонович, учитель французької мови; законоучитель – Никулищев Дмитро Петрович, священик Сумської Воскресенської парафії; учитель історії і географії – Кривенко Іван Васильович, кандидат СПб унівеситету; учитель математики – Маєвський Андрій Васильович, кандидат Харківського університету; учитель фізики – Римаренко Володимир Степанович, кандидат Харківського університету; учитель механіки – Пальшау Олександр Миколайович, кандидат Київського університету; учитель хімії і технології – Селезньов Володимир Іванович, кандидат СПб університету; учитель російської мови – Лісовський Михайло Васильович, студент Московського університету; учитель французької мови – Коллен Август Альфонсович; учитель німецької мови – Тругард Олексій Ернестович, кандидат Дерптського університету; учитель комерційних наук – Стихій Петро Дмитрович, кандидат Московського університету; учитель малювання і креслення – Порубинський Яків Романович, титулярний радник, закінчив у Петербурзі Академію мистецтв; помічник класних наставників – Леві Петро Іванович, вільний художник; лікар – Фрей Павло Павлович, лікар земської лікарні.

Звертає на себе увагу високий освітній рівень самих учителів і перелік предметів які викладалися.

Директори реального училища

Першим директором 10 серпня 1873 р. став Папков Михайло Олександрович. В журналі міністерства народної освіти за січень 1882 р. друкується наказ про продовження перебування Папкова на посаді директора Сумського реального училища ще на два з половиною роки. Наказ було видано 10 серпня 1881 р. З 1885 р. директором був Іван Васильович Посадський-Духовський.

Наступним директором був Грицай Олексій Сергійович, що теж довго працював на цій посаді. Його змінив Порфирій Прокопович Веретенников. Термін його перебування на посаді директора встановити не вдалося, але є документи за 1913 р. з його прізвищем. Пізніше, десь у 1916 р., він відкриє приватну гімназію. Наступним директором був Дроб’язко Михайло Павлович. Термін його перебування на посаді директора можна встановити по ,,Харківським календарям”. Є одна світлина за 1915 р., де він сфотографований з групою учнів. У 1917 р. посаду директора займав А. П. Гук. Про Гука не вдалося знайти нічого. Останнім директором реального училища у 1918 р. був Микола Олександрович Яблонський, який більше 30 років пропрацював в цьому закладі викладачем.

Літературно-художній журналреального училища ,,Свет”

 

 

 

 

 

 

Леонід Гречка

 

 

 

 

 

 

Перший номер журналу вийшов 2 грудня 1914 р. Редактором журналу був Леонід Гречка мешканець с. Нижня Сироватка

 

 

 

 

Печатки бібліотеки і училища

Сад реального училища

Сумському реальному училищу належало міське місце проти училища (сад). У 1877 році воно було віддане в тимчасове користування , а місце біля училища до Лебединської вул. придбав директор Папков.

Сад розташовувався проти училища в квадраті 154. В саду діяв літній театр, який в оренду брали мандрівні акторські трупи.

Тепер на місці саду житлові будинки заводу ім. Фрунзе збудовані у 1929 р.

Який мер завершить відновлення будинку 4 школи (колишнє реальне училище) невідомо.

Стаття зроблена за книжкою О. В. Ленського ,,Сумське реальне училище”, що вийшла у 2011 р.