Життя прекрасне! Не моє, а так, взагалі

ПОНЕДІЛОК, 1 ТРАВНЯ. Колись це було “Свято Праці”. Як на гріх, саме на сьогодні в мене припав авральний день, бо вчора дещо недописав, а сьогодні воно вже потрібно. Напружуюсь, закінчую, встиг! Про колишнє свято згадав тільки потім. Чи не відвідати найближчого магазину, тим більше, що приятель подзвонив, хотів зайти поспілкуватись? Обмірковував тему, вже взуваючись. Згадували 1 травня з червоними прапорцями та паперовими макетами яблуневих квітів, але більш ностальгічними виявились спогади про “майовки” з шашликами і про те, хто що на таких заходах колись учудив. Було та загуло. Але ж виїзди на природу ми обов’язково відновимо, хоч і без прапорців і штучних квітів. Дайбо, тільки впораємось з винахідниками “пєрвомая”, чи з їх нащадками.
ВІВТОРОК, 2 ТРАВНЯ. Знімаю показники електролічильника, присвічуючи собі ліхтариком, бо в коридорі щільна темрява. Друзі з Парижу сказали б на це “абсурд”. А як на мене, так просто дурня якась. До показників дивним чином влізла зайва одиничка, та ще й на самому початку числа, замість нуля. Добре, що перевірив ще раз – нуль там, нуль! Поважний такий, кругленький. То або ліхтарик відблискував, або в мене щось сьогодні після вчора. Добре, що не встиг передати в “Обленерго”, бо вони б мені відразу повірили і виписали рахунок. Уважніше з цим, люди добрі, бо знаю кілька сумних прикладів.
СЕРЕДА, 3 ТРАВНЯ. Тільки сьогодні дочитавсь в інтернеті, що гарячу воду перекрили не просто так, а планово. Зробилось легше. Якщо ситуація під контролем, то і з гарячою каструлею стрибати не так обтяжливо. Радісно продовжую вправи.
ЧЕТВЕР, 4 ТРАВНЯ. “Дай цигарку!” чув на вулицях неодноразово. Сьогодні вперше до мене звернулися з такою чемною вимогою з-під куща. Якийсь персонаж розлігся в підкреслено релаксаційній позиції і вимагав моєї співучасті в його непростому житті. Думаєте, я відповів порадою, куди йому йти?! Аж ні! Просто відгукнувся побажанням лежати мовчки там, де воно лежить. Бо останнім часом навчивсь цінувати стабільність і тишу.
П’ЯТНИЦЯ, 5 ТРАВНЯ. Новини не дуже визначні, але в цілому непогані. Газета виходитиме і надалі, хоча все навкруги злегка шкереберть – це найприємніше. Над кремлем вибухнув якийсь дрон, тепер вони там, а ми тут – усі взялися гадати, що то було. росіянці, на диво, більш звинувачують одне одного – там у них конкуруючі банди. То й хай собі казяться! Над Києвом довелося збити наш “Байрактар”, бо в ньому щось “перемкнуло” і не туди полетів. Пташку жаль, але ж впорались, щоправда, людей налякали трошки. Ось дійсно визначне збиття над Києвом – росіянський “кинжал”. Той самий, “аналоговнєтний”, гіпер-супер-невловимий. Американською зброєю збивали, але українці. “Аналоговнєт” звучить дуже впевнено, але ж на кожну хитру гайку знайдеться болт з лівою різьбою, як казали наші слюсарчуки, ще коли ми ладнали до роботи інтернаціональний газопровід “Уренгой – Помари – Ужгород”. Вибачайте за подробиці з особистої біографії, просто само пригадалось.
СУБОТА, 6 ТРАВНЯ. Щойно згадував про паперові першотравневі квіти, так ось в Сумах тепер справжні квіти скрізь. Квітнуть фруктові дерева – на жаль, не дуже їх розрізняю, бо на асфальті виріс. І мої улюблені каштани. Неподалік оселився серйозний чолов’яга років п’яти. На прогулянку збирається ретельно, бере з собою екскаватор і кран. Розважливо і терпляче пояснив, що для чого призначене. Налаштований на будівельну справу, тобто, на діяльність творчу, не руйнівну. Мимоволі згадав кацапські дитячі візочки, стилізовані під танки.
НЕДІЛЯ, 7 БЕРЕЗНЯ. Розчиняю вікна, виганяю тютюновий перегар та сирість. Голуби лізуть просто в хату. Помітив, що кудись зникли горобці. Якось сталось, що нахабні недолугі, але огрядні витіснили маленьких метких розумників. Якщо це є життя, то щось в ньому недопрацьовано. Та хай вже буде хоч таке!