Земля додала обертів

Щоденник сумчанина

ПОНЕДІЛОК, 14 ЛИСТОПАДА. Біженці, які перебувають у Франції, пишуть про нужденне життя: “Примушують робити щеплення проти коклюшу, всіх косить карієс, так що аж французькі стоматологи втомилися. Безкоштовно, щоправда. Та ще й на додаток таксисти бастують, доводиться ходити пішки і до стоматолога, і по щеплення”. Отака біда! А ви кажете щось про гуманну, людяну Європу.

ВІВТОРОК, 15 ЛИСТОПАДА. Ходив у справах біженців, допомагав влаштувати фінансові питання з мобільним оператором. Тільки доплентався до офісу – вимкнули світло, зачинено. Це на дві години, не менше. Прийшов ще раз – світло є, тільки повітряна тривога, зачинено. Тільки на третій раз потрапив. Так і минув день. Вечір почався з повідомлення про те, що по Україні гатять ракетами з рекордною щільністю. Нема світла, на додаток зникли обидві води – холодна і гаряча. Лячно. Невже так і будемо зимувати?! Добре, що я сам-один, а у людей малі діти, серед сусідів є такі, що ледве рухаються.

СЕРЕДА, 16 ЛИСТОПАДА. Світло дали, вода з’явилась, життя триває. Виявляється, ракет було близько ста – абсолютний рекорд ерефії. Наші перехопили вісімдесят з чимось – рекорд України. Інтернет перетворився на суспільний паркан без нагляду – пиши і малюй, що заманеться. Тільки додані ще й фото-відео можливості. Блукаючи серед повідомлень, дізнаюсь про такі “невірогідні” факти, що росія – агресор, що той «Боїнг”, повний цивільних людей, збито таки росіянською ракетою. А ще про те, що міжнародний суд визнав винними всіляких гіркіних-шмиркіних, а найголовнішого, путла – його не було навіть серед звинувачуваних.
ЧЕТВЕР, 17 ЛИСТОПАДА. Разом зі світлом вирубився мобільний зв’язок. Злякався, бо думав, що здох мій телефон. Наскільки все ж таки ми тепер залежні від всіляких технічних “протезів”! Пам’ятаю часи, коли мати свій власний телефон у хаті було ого, як круто. І якось не губили один одного, спілкувалися, призначали зустрічі, навіть листи писали. Не есемески куці, а великі листи на папері!

П’ЯТНИЦЯ, 18 ЛИСТОПАДА. Гаряча вода є, тільки її треба спіймати. Для генерального прання і водних процедур нагрів аж три каструлі. Тільки закипіла остання – пішла гаряча вода. Щоб не жалівся на життя! До речі, в рахунку за комуналку згадується “гаряче водопостачання”, навіть проставлено цілком пристойну суму.

СУБОТА, 19 ЛИСТОПАДА. Базар – не тільки торгівля, це ще й суспільний форум, джерело новин і політичний клуб. Одна жіночка промовляє так, що чутно аж у сусідніх будинках: “Що ви кажете про президента, президент, щоб ви знали, є найманим працівником у народу! Якщо в нього дах поїхав, так треба його винести і викинути”. Дивуюсь, чого це вона так розійшлася. Потім зрозумів, що мова йде не про українського президента, а про сусіднього. Не хочу застосовувати слова, яким його називають на сумському базарі. І не тільки там.

НЕДІЛЯ, 20 ЛИСТОПАДА. Біологічний годинник пристосовується до прискорення зміни світла і темряви. Вимкнули – сон, увімкнули – активна діяльність. Сонця все одно не побачити за хмарами, жити доводиться за графіком «Обленерго». Здається, земля додала обертів, темп життя змінився. На день і ніч зазвичай припадає по дві години. Але у вихідні день зробили трішки тривалішим. Багато чого встиг такого, що відкладав до кінця війни. Навіть підстриг бороду і зашив шкарпетки.

‘