Завжди у творчому пошуку
Скульптор та живописець Олег ПРОКОПЧУК завершив роботу над меморіальною дошкою Давида Бурлюка. Зараз вона у майстерні ливарника, а зовсім скоро прикрасить фасад Олександрівської гімназії. Над подібними замовленнями Олег Прокопчук працює не вперше
Дошок і пам’ятників, виконаних Олегом Прокопчуком, у нашому місті чимало. Народившись на Хмельниччині, отримавши освіту в Москві і випадково потрапивши до Сум, він став тут знаним скульптором. А на початку 90-х здивував зацікавлену мистецтвом громадськість — почав займатися аквареллю. Наступний крок — олійні фарби.
Олег Григорович Прокопчук народився 6 квітня 1944 р. на Хмельниччині. Навчався у Вижницькому училищі прикладного мистецтва. Закінчив Московське вище художньо-промислове училище (колишнє Строгановське) у 1972 р. Член Національної спілки художників України (1977).
Викладає у Вищому училищі культури та мистецтв ім. Бортнянського та СумДПУ ім. А. С. Макаренка
Знак зодіаку — Овен
Улюблена книга — Джек Лондон, «Мартін Іден». Казка «Зароблений карбованець»
Фільм — «Броненосець Потьомкін»
Улюблений митець — Мікеланджело Буонаротті
Страва — борщ
Напій — джерельна вода
Корені мистецтва
[q]r: Людина, яка присвячує себе мистецтву, обов’язково має народитися у сім’ї митців? [/q]
О.П.: Якщо батьки художники, музиканти чи літератори, це накладає позитивний відбиток на дитину. Але це не закономірність. Можливість виховати себе є у кожного. Я, наприклад, виріс у родині вчителів. Велике значення має і середовище, в якому ти виріс.
[q]r: А Ваша дочка дружить з мистецтвом? [/q]
О.П.: Спочатку отримала економічну освіту, але цього року збирається вчитися образотворчому мистецтву в СумДПУ ім. Макаренка.
[q]r: Ви якось вплинули на її вибір? [/q]
О.П.: Ні. Мені взагалі здається, що жінці важко заявити про себе в сучасному мистецтві, — це чоловіча справа. Але в дитинстві вона малювала, а те, до чого є потяг в дитинстві, залишається на все життя. Хоча є люди, які починають творити пізно, а встигають багато.
Творчий почин
[q]r: А як Ви прийшли в мистецтво? [/q]
О.П.: Був упевнений у своєму виборі з дитинства. Навчався в одному класі з відомим тепер співаком, лауреатом Шевченківської премії Василем ЗІНКЕВИЧЕМ, також танцював з ним в одному колективі. Потім разом вступили до Вижницького художнього училища.
[q]r: Зараз підтримуєте стосунки? [/q]
О.П.: Коли Зінкевич приїздив до Сум, був у моїй майстерні, а я приходив на його концерти. Тепер передаємо привіти через знайомих.
[q]r: Коли захопилися скульптурою? [/q]
О.П.: Ще в училищі. Я багато часу проводив у майстерні. Виліпив портрети всіх студентів. Після армії вступив до Московської академії. Зі мною вчилося багато дітей знаменитостей.
Від Москви до Сум
[q]r: Чому не залишилися в Москві? [/q]
О.П.: Можливість була працювати і в Москві, і в Києві. Мистецтво завжди концентрується у великих містах. Але всі ми родом з дитинства — я виріс у сільській місцевості, велике місто було для мене чужим.
[q]r: Як потрапили до Сум? [/q]
О.П.: Через знайомих, у яких тут була майстерня. Можна сказати, випадково.
Творча гармонія
[q]r: Як поєднуєте скульптуру і живопис? [/q]
О.П.: Так вийшло, що спочатку я займався виключно скульптурою. Коли настала перебудова, художникам було важко вижити, державних замовлень не було. Аквареллю я займався ще в училищі, і вирішив поновити навички.
[q]r: Як відреагували колеги? [/q]
О.П.: Спочатку посміювались, це було незвично. Коли показав перші напрацювання мистецтвознавцю Сергію ПОБОЖІЮ, він їх визнав цікавими, запропонував показати в галереї «Академічна».
[q]r: Який жанр ви обрали? [/q]
О.П.: Я почав не з пейзажів і натюрмортів, а із сюжетних картин, фігурних композицій. Це мене захопило.
[q]r: Скульптурою займатись продовжуєте? [/q]
О.П.: Звичайно, але у скульптурі я не можу виразити все, що хочу. Є певні обмеження.
[q]r: Ваші роботи купують? [/q]
О.П.: Вони не продаються, і такої мети я собі не ставив. Для мене важливіше передати душевний стан, а не орієнтуватися на масовий попит. Заробити можу як педагог і як скульптор, а в живописі я вільний.
До ювілею земляка
[q]r: Олеже Григоровичу, якою сумчани побачать дошку Бурлюка? [/q]
О.П.: Давида Бурлюка я зобразив у тому періоді, коли він товаришував з Маяковським — молодого, епатажного, революційного. Другий план — в асиметричних формах, щоб дошка здавалась рухливою. Адже футуризм — це динаміка.
[q]r: А розміри? [/q]
О.П.: Дошка буде великою, розмір — 115 на 65, і не схожою на інші.
Про плани
[q]r: Ваш творчий пошук триває? [/q]
О.П.: У цьому році я почав працювати олійними фарбами. Це складна, незнайома для мене техніка. Хочу в цій техніці зробити і показати щось цікаве. Справжнього художника має вирізняти творчий підхід до будь-якої справи.
[q]r: Ще якимось видом мистецтва не хочете зайнятися? [/q]
О.П.: От поезією я ще не займався. Намагався створити вірш, присвячений Бурлюку, але оприлюднювати його не хочу. У кожній справі повинні бути професіонали.