Загиблих героїв Сумщини згадували у столиці (Фото)

Зала пам’яті захисників України створена на вшанування пам’яті військовослужбовців, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність України, світовий мир та порядок. Її спеціально розташовано таким чином, щоби й військовослужбовці, працівники Міноборони та Генерального штабу, й пересічні громадяни могли зайти до Зали та віддати шану своїм захисникам. Біля споруди Зали пам’яті облаштовано церемоніальний майданчик із Дзвоном Пам’яті та Стелою, у якій вмонтовано осколки снарядів. Щоденний поминальний ритуал здійснюється ударами дзвону, залежно від кількості загиблих у цей день. В середині Зали пам’яті, на спеціальних подіумах, розміщено Книги пам’яті з іменами загиблих. Структура Книг побудована за принципом календаря: один розворот — один день, де згадуються всі загиблі у цей день за всі роки.

10 вересня у заході взяли участь рідні загиблих Героїв, серед яких рідні нашого загиблого земляка Володимира Дудки, представники керівництва Міністерства оборони України, офіцери та працівники структурних підрозділів оборонного відомства та Генерального штабу ЗС України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Але мало хто знає, що за тиждень у 2014 році серце матері опалило дві страшні звістки: 29 серпня у Іловайському котлі загинув Юрій, а 3 вересня «Смерч» опалив його брата Володимира. Старший син – солдат мінометної обслуги 93-ї ОМБр Юрій Андрійович Дудка загинув 29.08.2014 року поблизу села Червоносільське Амвросіївського району під час виходу колони із Іловайського котла «коридором смерті». Молодший син – механік-водій ТЗМ 27-ї РеАБр молодший сержант Володимир Андрійович Дудка помер 10.09.2014 року у харківському шпиталі від смертельних поранень та опіків, отриманих 03.09.2014 року під час обстрілу російськими «Смерчами». Обидва брати загинули спасаючи та надаючи допомогу своїм друзям. Обидва отримавши повістки без вагань вирушили на захист рідної країни. «Та ні, мамо, піду, треба Україну захищати!»:-сказав своїй матері Володимир. І вони з честю виконали свій обов’язок.

Після відвідин зали пам’яті захисників Світлана Дудка завітала до Меморіального комплексу Національний музей історії України у Другій світовій війні де є також експозиція присвячена АТО(ООС). Там її особисто зустрічав директор музею Іван Ковальчук, який подякував матері за виховання справжніх патріотів України, та передав подарунки для рідних загиблих вояків. Світлана Дудка передала до музею особисті речі своїх загиблих дітей та експонати від Сумського обласного військового комісаріату і 27-ї РеАБр.

Герої живі – доки про них пам’ятають. Місце поховання братів – кладовище села Хоминці Роменського району Сумської області. Хоминцівську школу названо на честь українських героїв-братів Дудок, на школі відкрито меморіальну дошку. Такою була воля сільської громади. Володимира Дудку нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеню (посмертно), Юрія Дудку – орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою «За вірність народу України» (посмертно).
Ігор Скібчик