Євген Положій: «Сім років тому ми з дружиною прийняли рішення, що наша родина спілкуватиметься українською»

В грудні 2018 р. газеті «Панорама» виповниться 20 років. Але люди, які зробили цю газету, почали втілювати медіа-проекти в м. Суми значно раніше. Перший номер газети «Уік-енд» вийшов в світ 30 грудня 1993 р. Так що можна сказати, що в грудні цього року на нас чекає подвійний ювілей. Але до грудня потрібно ще дожити, як говорять мудрі люди. Попереду дійсно дуже непростий політично та економічно рік, але «Панорама» традиційно реалізує кілька суспільно важливих проектів: «Сумщина. ТОП-50 корисних людей та їх справ» (січень-березень), благодійний концерт дітей, що виконують класичну музику «Майбутнє Є!» (травень-червень), і в зв’язку із 25-тиріччям нашого медіа-проекту ми зробимо розлогий концерт/авторську зустріч «Дружнє коло» у великому концертному залі, куди і вас запросимо.
На тлі цих цікавих для нас майбутніх подій Євген ПОЛОЖІЙ, головний редактор і видавець газети “Панорама”, відповів на сайті VsiSumy.com.ua на запитання читачів. Звісно, люди цікавилися не тільки справами газети, а й запитували у головного редактора і про книги, і про кіносценарії, і про родину. Ми вибрали для вас найцікавіші запитання і відповіді, а повну версію можна прочитати на сайті VsiSumy.com.ua.

Про «Панораму»
Читач: Чого чекати від Панорами у ювілейному році? Будуть зміни? Чи буде покращення? Чи будуть розслідування?
Є.П.: За великим рахунком, у листопаді 2017 р. я повернувся працювати в газету по-справжньому вперше після листопада 2013 р., коли поїхав на Майдан. А потім багато чого сталося: побиття, лікарня, реабілітація, робота над романами «Іловайськ» та «5 Днів, 5 Секунд», численні поїздки по країні в пошуках героїв війни, робота над двома сценаріями, численні зустрічі з читачами (80 міст, здається, близько 300 зустрічей, не рахуючи інтерв’ю), народження Устима і всі клопоти, повязані з цим неймовірним, третім у нас з Анею за останні сім років, сином. І весь цей час редакція працювала автономно, практично без головного редактора. Ні, звісно, я наскакував інколи, щось там намагався командувати, але то було вкрай несистемно. І я вдячний редакції за те, що вона витримала такий графік. Але тепер я знова тут. Принаймні, найближчі два роки маю план сумлінно працювати в газеті. Тому так, все плануємо: і розслідування, і все інше цікаве і корисне. Але за однієї умови – якщо знайдуться журналісти, які хочуть і вміють це реалізовувати. Шукаємо таких, до речі.

Читач: Чому в “Панорамі” рідко з’являються статті про історичні події Сум, персоналії, які пов’язані з нашим містом, історією в цілому?
Є.П.: Слушне заваження. Статті зявляються рідко по банальній причині – на такі матеріали, на жаль, не завжди вистачає місця. Будемо намагатися більше залучити реклами, щоб були кошти збільшити обсяг газети. Як тільки це станеться, повернемо історичну тематику (і не тільки!) на наші шпальти.

Читач: Хотелось бы видеть больше спорта в газете. Это возможно? Давайте рассказывать о достойных спортсменах, тренерах, детях.
Є.П.: Згоден. Знову ж таки – як тільки з’являться додаткові сторінки. Працюємо над цим.

Про мови
Читач: Коли “Панорама” стане україномовною? Як довго ви ще будете продовжувати друкуватися мовою агресора?
Є.П.: Ті покоління, що читають нашу газету вже майже 25 років, навряд чи варто перенавчати. Ніколи люди, які говорили і читали переважно російською, не будуть із таким же задоволенням читати і говорити українською. Їм вже занадто багато років, щоб щось міняти в своєму житті. Але я добре знаю наших читачів – вони справжні українці, справжні люди, і зробили багато корисних справ для міста і країни. І навряд чи хтось може дорікнути «Панорамі» та її читачам у відсутності патріотизму, правда?
Я за те, щоб у дитячих садочках, школах, інших навчальних закладах говорили і навчали тільки українською. Щоб говорили українською в родинах молоді батьки, які вже самі навчалися в українських школах. Це з часом дасть стовідсотковий результат. Мої діти, як і мої покійні бабуся і дідусі, говорять українською – і це те, що я реально можу зробити, щоб відновити мовний зв’язок поколінь. Я пишу книжки українською, вірші. Моя рідна мова – українська, але з чотирьої років я жив в російськомовному оточенні (не рахуючи літніх місяців у селі Терни), навчався в російськомовній школі і навіть у спецкласі російсьої мови та літератури, закінчив філологічний факультет тієї ж мови та літератури. Цікаво, що оповідання і вірші в школі я інтуітивно починав писати українською, та згодом перейшов на російську. Але прийшов час, і в 1999 р. я вирішив написати роман українською («Обрати янгола», у другому виданні – «Потяг»), бо так відчував той текст і тему. Потім почав поступово переходити на українську в побуті, а сім років тому ми з дружиною прийняли рішення, що наша родина спілкуватиметься українською. І зараз я неймовірно тішуся, коли чую, як мої малі говорять мовою мого дитинства, своєю рідною мовою.
Напевне, україномовним людям це важко зрозуміти. Досить часто доводилося зустрічати, в тому числі й у письменницькому середовищі, зверхнє ставлення «корінних» українців до тих, кого вони називають «східняками». Але я скажу одне – бути пихатим через сам факт україномовонародженості нічим не краще за «руцькіймір». Та ж сама зверхність і переконаність у неповноцінності всіх інших людей. І такі питання, як те, на яке я зараз відповідаю, – з тієї ж серії, бо воно автоматично орієнтує на те, що той, хто запитує, – просто офігенний патріот України, ну а головред російськомовної газети – латентний ворог. Так давайте оголосимо 50% населення України, що говорить російською, ворогами – і з цього почнемо відбудовувати економіку, «зшивати» країну, шукати порозуміння, говорити про єдність і соборність. Вийде щось з цього позитивне? Сумніваюся.

Про кіоски
Читач: Раніше купував «Панораму» (та і не тільки вашу газету) у кіоску – зручно, бо біля дому. Теперь стоїть ота будка і пустує. Поясніть, шо трапилося? Що буде на тому місці далі? І де тепер брати свіжу пресу?
Є.П.: Керівництво Сумської дирекції «Укрпошти» жаліється на те, що кіоски нерентабільні, тому, мовляв, вони їх і закрили. Що там тепер буде, невідомо. Наразі, «круті топ-менеджери» «Укрпошти» могли б за два місяці до закриття кіосків оголосити тендер на оренду – можливо, хтось би і зголосився там торгувати. Але, видно, воно їм так треба. Ми подали розлогий інформаційний запит до «Укрпошти», і як тільки надійде відповідь, обов’язково її надрукуємо. А «Панораму» рекомендую передплатити через нашу службу доставки «Поштар» – і дешевше, і швидше, і принесуть прямо додому в зручний для вас час. Ще й в конкурсі якомусь можна виграти. Ось номер телефону: 77-07-02.

Про «Панораму ТВ»
Читач: Хочу от имени своей мамы и свекрови сказать “спасибо” редакции “Панорама ТВ”. Они делают очень хорошее дело. Жаль только, что газету порезали, советы по домоводству, рецепты и совет доктора – это то, что нужно вашим читателям.
В связи с этим вопрос: не вернется ли Панорама ТВ в прошлом виде?
Є.П.: Справа, як завжди, в грошах. Хіба б ми не хотіли випускати класну ТВ-програму з усим отим, що ви згадали? Звісно, що хотіли б. Але питання в тому, що така груба газета буде і коштувати дорожче, тож питання: чи купуватимуть її люди? Важко вгадати. Тому ми спробуємо додати сторінок у березні в основну книжку «Панорами», підняти ціну – і подивитися, чим то все закінчиться. Як не піде, то повернемося до нинішнього варіанту, а якщо піде нормально, значить, будуть і рецепти, і все таке інше.

Про реформи
Читач: Что думаете по поводу реформ, с которыми нам уже в этом году жить? Как вам реформа образования? Скажете о реформе пенсионной и судебной. Как вы относитесь к реформе здравоохранения?
Є.П.: Складно оцінювати те, що існує поки що лише на папері. «Панорама» в лютому-квітні готує спеціальні випуски, присвячені основним реформам. Там ми спробуємо детально розібратися, що і як має працювати. Реформу освіти в розділах, що стосуються навчання українською мовою, я вітаю обома руками.

Про «Суспільне»
Читач: Зараз іде активне переформатування обласних телерадіокомпаній. Як Ви ставитесь до змін на “Суспільному” у Сумах?
Є.П.: Реформи в Сумах не можна розглядати у відриві від реформ всього українського державного телебачення. Не в Сумах тепер приймають рішення ні щодо штатного розкладу, ні щодо кількості і якості окремих програм. Це така собі децентралізація навпаки.
Якусь сталу оцінку цим діям можна буде дати, думаю, приблизно через рік. Побачимо, що буде у них в ефірі. Але сама ідея мені нагадує намагання побудувати комунізм в одній, окремо взятій галузі. Тобто ідеї, вибачте за тавтологію, ідеальні, але навіть на перших етапах очевидно, що вони абсолютно не відповідають ані медійній ситуації в регіонах, ані економічній ситуації в державі. Наприклад, керівники «Супільного» такі молодці: «Ми не будемо брати гроші за політичну рекламу!». В той же час усі знають, що саме на виборах місцеві телебачення заробляли чималі гроші, яких хватало і на закупівлю нової апаратури, і на премії працівникам, і пожити півроку, не залазячи в кишеню бюджету. Тепер вони від цих начебто «нечистих» грошей за політичну рекламу відмовляються, але ж гроші на все це – апаратуру, премії і т.п. – братимуть де? Правильно, в бюджеті, тобто в наших кишенях. Більш того, вже беруть, виписуючи собі премії по 172 тис. грн. на особу, пропрацювавши лише три місяці (це начальство в Києві, не в Сумах). На фоні масових звільнень – Національна спілка журналістів уже зробила заяву, що процедура «оптимізації» проходить непрозоро – це виглядає неприємно, як мінімум. Ну чому у нас всі реформи починаються з того, що за рахунок маси людей, яких хтось вирішив звільнити, виплачують великі зарплати одиницям, яких хтось вважає кваліфікованими топ-менеджерами? Може, спочатку потрібно показати результат своєї роботи? А потім, за рік-другий, виписати собі премію? Тут можна довго сперечатися з приводу грошей, але, не вдаючись в деталі, скажу, що саме цей факт налаштував значну частину медіателеспільноти негативно щодо реформи «Суспільного». Не з такого треба стартувати, реформа має мати позитивне інформаційне тло.
Реформа, звісно, потрібна. Можливо, за якийсь час якістю програм «Суспільне» компенсує стартові іміджеві втрати, і ми всі скажемо: «Вау!» Можливо. Давайте трохи почекаємо і побажаємо нашим колегам гарних ідей, класних рейтингових програм і достойної оплати праці.

Поо книгу і кіно
Читач: Чи скоро дочекаємося Вашої нової книги?
Є.П.: У 2017 р. я освоював нову для себе професію – сценариста. Читав підручники, закінчив курси сценарної майстерності в Києві. В червні мій сценарій документального фільму «Родинна справа» виграв пітчінг (конкурс) Держкіно і отримав фінансування на виробництво. Режисером фільму буде чудовий профі – Валерій Балаян. Незважаючи на те що фінансування надійде навесні 2018 р., ми влітку і восени минулого року вже відзняли кілька епізодів. Роботу продовжимо вже в квітні-травні 2018-го. Сподіваюся, до кінця року фільм буде готовий.
Також я працюю над сценарієм художнього фільму (за мотивами роману «Іловайськ») і за тиждень-другий маю нарешті здати його продюсерам. Якщо все буде гаразд, то цей проект піде на квітневий пітчинг Держкіно, а там, сподіваюсь, також переможе. Якщо так станеться, то в 2019 р. фільм вийде на екрани. Тож, відповідаючи на ваше запитання про нові книжки, скажу, що, на жаль, 2017 р. як письменник (якщо не рахувати численних зустрічей із читачами) я «прогуляв». Можливо, якщо домовлюся з видавництвом, у травні з’явиться збірка моїх оповідань, як нових, так і тих, що входили в різні антології. Хочу зібрати їх до купи.

Про малий та середній бізнес
Читач: Ви ж теж малий/середній бізнес? Як вижити з тим, що нам тиче держава??? Про кого вони взагалі думають?
Є.П.: Так, ми теж – малий/середній. Думають вони (влада, я ж вас правильно зрозумів?) в першу чергу про свої прибутки. Нинішня ситуація для малого/середньго бізнесу – виклик серйозний, однозначно. Виживуть не всі. Деякі рішення влади дійсно дуже складно пояснити. Наприклад, останнє рішення НКРЄ, згідно якого ціна на електроенергію саме для малого і середнього бізнесу зросла на 16%. При тому ціна для підприємців Сумщини – найвища в Україні, точніше, найвища – в Луганській області, а потім вже Сумщина. На Сумщині, я перепрошую, що, також АТО? І я не бачу конструктивної реакції ані народних депутатів (пости у Фейсбуці не рахуємо), ані чиновників.
Дякую всім за запитання. Не забудьте передплатити «Панораму». Ваш головвред.
“Панорама” №4