Майдан сьогодні (фоторепортаж)

На вихідних стовпчик термометра опустився – весна нагадала, що ще не зовсім вступила в свої права. Ввечері на Майдані багато людей: молодь з фотоапаратами, більш дорослі, що українською і російською питають як потрапити на вул. Інститутську та як пройти на Грушевського, багато пар з малими дітьми. Біля палаток з назвами областей, міст і містечок горять багаття, але їх не багато. Майдан, який я колись знала, – це вже не той Майдан. Він виглядає не стільки пошматованим, скільки стомленим, більше – змученим. То тут, то там акуратно складена бруківка. З неї викладений вал перед входом на Інститутську. Якось зовсім не віриться, що тут гинули люди. А довкола тисячі квітів і свічок, і якась невимовна туга.
Час змушує пристосовуватись, звикати до того, до чого звикати не можна. Мене дивує , що поруч з наметами, під звуки з головної сцени,відкриваються літні майданчики місцевих ресторанів та кафе і хтось спокійнісінько собі п’є там пиво… Дівчина в шапці-панді згорає нехитру продукцію: сувеніри-магніти з гаслами Майдану, футболки, жіночі віночки, поряд дядько продає коврики, що кладуть перед входом, із зображенням екс-президента і закликом витирати ноги…
Навпроти нас із колегою зупиняється чоловік років сорока: «Дівчата, не хочете сходити на концерт? Тут недалеко У мене білет є, я не встигаю. Але білет тільки один»