Як сумчанка працювала в Китаї вчителем (фото)

Робота у Китаї для сумчанки Юлії ОБЕЛЬЧАК стало справжньою пригодою, про яку вона радо розповіла читачам

За освітою Юлія журналіст. Закінчила Сумський державний університет. Після випуску вирішила відкривати для себе світ і почала з Китаю. В нагоді стало вільне володіння іноземною мовою. Знайти роботу для людини з гарною англійською – легка справа, особливо для Китаю. Юлія знала її досконало ще зі школи, тому варіант вчителя англійської у Китаї мав реальний та перспективний розвиток. Це одна з особливостей китайського освітнього ринку, який завжди має багато вакансій для іноземців.

Професія вчителя у Китаї вважається дуже престижною та актуальною, особливо якщо людина є іноземцем. Цей момент висвітлює одну цікаву особливість китайської ментальності: китайці дуже цінують іноземців, які приїжджають працювати, та дуже поважно ставляться до гостей країни. Це існує навіть на такому рівні, коли китаєць буде отримувати менші гроші на відміну від іноземця за ту ж саму працю.

Про мову
Спочатку Юлія потрапила в повністю англомовне середовище. Трохи згодом, приблизно через два місяці, відбувається мовна адаптація, коли англійські слова не потребують перекладу у голові та швидко сприймаються.

«Через деякий час, змінивши декілька робіт, я влаштувалася маркетологом у міжнародну компанію, – розповідає наша героїня. – Ця робота вимагала постійної комунікації з китайськими представниками, і тому я почала професійно вивчати китайську. Саме на етапі подальшого знайомства з мовою починаєш розуміти ментальність її носіїв. Китайська мова дуже незвичайна у нашому розумінні. Річ у тому, що в китайській немає звичайного алфавіту, але є величезна кількість ієрогліфів, які поєднуються у структури й слова. Кожне іноземне слово в китайській мові має власний відповідник. Наприклад, слово кінотеатр з китайської звучить як «електричні тіні». Китайці, коротко кажучи, сприймають оточення символами та образами, вони майже не використовують дієслів. Ось чому не є дивиною те, що азіатську образність важко осягнути іншими мовами, а тому майже неможливо перекласти».

Про виховання
В Китаї дуже цінується природа, саме через нерозривний зв’язок з культурою та мовою. Навіть маючи великі проблеми з екологією, китайці намагаються дбати про навколишнє середовище, і зараз Китай – країна лідер по засадженню дерев.
«Китай – дуже контрастна країна. Неможливо описати її одним словом чи якось схарактеризувати, – додає Юлія. – Точнісінько як і мова, світосприйняття китайської людини кардинально відрізняється від менталітету людини з будь-якої іншої країни.

Китай – це суцільні камери, які стежать за збереженням порядку у місті

Маленьким прикладом є те, що більшість китайців не рахується з персональним простором інших людей. Кажучи про це, можемо уявити китайця, який вільно знімає людину на камеру без її дозволу та не вбачає у цьому дивини». Індивідуальні якості в китайців завжди на другому плані, і це є повністю очікуваним результатом колективного виховання. «Хоча більшість китайців мають своєрідну форму егоїзму, коли людина не поступиться власними потребами й забаганками заради комфорту оточення, – додає Юлія. – І це вражає. Тому що, наприклад, в Японії, теж азіатській країні з колективним вихованням, все навпаки – комфорт іншої людини – найважливіше. Цей егоїзм дуже гарно прослідкувати в тому, як китайці переходять дорогу. «Зебри» там існують нібито для галочки, тому що ніхто не пропустить і не зверне уваги.

Також це стосується теми чистоти, яка залежить від кількості персоналу у тому чи іншому місті: тротуари у мільйонниках миються щодня, коли як у невеликих провінціях люди залишають сміття просто серед дороги, аргументуючи, що «хтось прибере».

Про родину
Китай – країна, яка дуже цінує родинні стосунки. Поважати старших малюки починають ще з дитинства, навіть у дорослому віці слово батьків важливіше за власне. Через велику увагу до родини, китайці рано одружуються та народжують дітей. Дітей найчастіше виховують бабусі та дідусі, в цей час батьки повністю фінансово забезпечують освітній розвиток своєї дитини. Практично з самого народження китайці відвідують багато курсів, аби потім у дорослому віці вступити до гарного університету. Вища освіта, до речі, в Китаї усюди платна.

Про кухню і не тільки
Існує багато стереотипів про китайську кухню. І безумовно, для китайців їх їжа – це святе. Там говорять: якщо ти не можеш знайти тему для діалогу, говори про їжу. Більшість іноземців вражають не делікатеси, а саме культура за столом. «Треба розуміти, що сьорбати та чавкати – це в межах культурної норми, навіть навпаки, якщо ти не плямкаєш – тобі не смачно,” – говорить наша героїня.

На першому місці в Піднебесній завжди стоїть робота. Недарма про китайців існує стереотип – вони справді трудоголіки та працюють майже без відпусток цілий рік. Є навіть таке, що через велику конкуренцію на гарні робочі місця в китайців вважається поганим тоном піти з роботи вчасно, не продемонструвавши тим самим свою зайнятість.

«Щодо інфраструктури, то Китай дуже сучасна країна. Не тільки Україна далека від технологій Китаю, але й увесь світ. Наприклад, зараз в Китаї у працівників поліції є електронні окуляри, які сканують обличчя та ідентифікують людину. Окрім цього, весь Китай – це суцільні камери, які стежать за збереженням порядку у місті, – говорить Юлія.

На цьому міжкультурному контрасті бачиш відмінності, – Наші люди, на відміну від китайців, люблять жалітися на невеликі проблеми; китайці у цьому розумінні оптимістичніші, навіть якщо працюють більше ніж 8 годин на добу. Коли ти їдеш до Китаю, ти розумієш, що ми вже Європа. Думками, світосприйняттям, поведінкою ми вже відрізняємося від Азії на сто відсотків чи навіть більше».

Подорож до Китаю подарувала Юлії Обельчак безліч вражень та моментів. Дівчина сміливо робить висновок: не існує поганих чи хороших сторін якоїсь ментальності, кожна культура індивідуальна і неповторна, навіть якщо незрозуміла іншим.

Марія КРИКУНЕНКО
Панорама №31-2019