Я не визнаю це Законом…

Цей пост почнеться із визначення. Легітимність (від лат. legitimus — законний) — це морально-психологічне сприйняття влади громадянами визнання її права здійснювати управління соціальними процесами, згода, готовність їй підпорядковуватися.
Янукович є легітимним президентом, доки ми його називаємо президентом і визнаємо його право приймати рішення. Доки вважаємо гопника в погонах і з дубинкою міліціонером – він є легітимним правоохоронцем. Ми можемо ненавидіти податківця, але поки ми платимо податки, ми визнаємо і Мінсхдох, і увесь державний апарат, який з цих податків фінансується. Треба визнати, що з податків утримуються і школи, і лікарні, але хіба ми хочемо, щоб діти жили в такій державі? А в тюрмі медичну допомогу надають так же безкоштовно як і в районній поліклініці. В тюрмі якість медицини гірша, але хіба і на свободі вона нас влаштовує?
Від сьогодні я не визнаю Законом будь-які акти, які були прийняті шляхом підняття рук громадянами, що зібралися в Києві в будинку, за адресою вул. Грушевського, 5.
Громадянин Янукович, який проживає в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області не є для мене ні Президентом, ні гарантом Конституції.
Я відмовляюся виконувати вимоги членів організованого злочинного угруповування із самоназвою “міліція”.
Якщо таких як я буде небагато, нас можуть репресувати, провівши показову процедуру, яку вони називають судочинством за нормами з текстів, які вони називають законами.
Влада є владою доки їй підпорядкуються. Якщо ж цих людей, що зараз уособлюють репресивний апарат, не визнаватимуть тисячі, сотні тисяч, мільйони громадян, то стане очевидно, що ніяка це не влада. Це такі ж люди як ми, а їхня показова “велич” тримається лише на наших забобонах і страхах.
“Господь усіх не убоїться лиця і не устрашиться величі, бо Він створив і малого і великого й однаково промишляє про усіх; але на начальників чекає суворе випробування.” Книга премудрості Соломона 6:6-7
Амінь.