Відкрита Європа: Ніч Музеїв-2018

Загальноєвропейська культурна акція вчетвере відбулася у Сумах

У суботу 19 травня м. Суми нарівні з містами країн Європи провели яскраву, незвичайну, видовищну і насичену казкову акцію “Ніч музеїв” для містян та гостей свого міста.

19 травня сумчани мали змогу побачити не тільки цікаві експозиції та виставки у музеях і театрах, а й містичні перфоманси, театральні виступи і багато чого іншого та цікавого в різних куточках міста.
Цьогорічна “Ніч музеїв” стала по-новому казковою…

“Ніч музеїв-2018” відбувалася під гаслом «Once upon a time…» (Давним-давно… Жили-були…). З цієї фрази починається більшість казок та містичних повістей. Саме тому в рамках проекту місто перетворилося на територію містичної казки.
“Оскільки фестиваль вже традиційно відбувається у Сумах і набрав потужних обертів, ми вирішили перейняти досвід міст Європи і прив’язати цю “Ніч…” до конкретної теми. Цього року тема є казковою. Але не дитячою, скоріш – містичною, незвіданою та таємничою”, – говорить координатор проекту “Ніч музеїв” Людмила ФЕСЕНКО.
Фестиваль представив глядачам 22 локації та 30 проектів, що діяли у різних куточках міста.

Музейні перфоманси
Цього року Сумський обласний художній музей ім. М. Онацького і обласний краєзнавчий музей не просто відкрили свої двері для відвідувачів, а й організували інтерактивні акції і перфоманси.

Так, художній музей здивував сумчан музично-театралізованим святом “Театр. Музика. Мода”, в якому поєдналися музика фортепіано і бандури, розповідь про кролевецькі рушники і історію українського жіночого одягу та демонстрація неперевершених авторських колекцій дизайн-студії ART’elь moda “Вільний птах” і “Садок вишневий”.

Але перехопило подих у відвідувачів під час театралізованих сцен “Твори мистецтва оживають”. Непрофесійні актори грали за сценарієм непрофесійного режисера Софії Салецької сцени з життя героїв, зображених на творах мистецтва, які виставляються у музеї. Саме у такий прогресивний спосіб потрібно залучати молодь до великого мистецтва.

У Обласному краєзнавчому музеї для відвідин були відкриті усі без виключення зали. Відвідувачі самі могли обирати, що їм оглянути і на чому зосередити свою увагу. Особливою ж популярністю користувалася зала “Ретрофотоательє”, де можна було переглянути старі фото, техніку для фотографування, а також зробити фото на згадку у оточенні людей “з минулого”.
Усі, хто хотів відчути себе гімназистом початку минулого століття, могли написати лист справжнім пером і чорнилами.

Нові і “старі”
Приємно вразило сумчан і те, що у місті з’явилися одразу два нових міні-музея. Це “Перший музей посуду”, який відрито на базі магазину СТГ завдяки колекціонеру Сергію Гуцану. Саме він надав експонати для демонстрації у “Музеї…”. Гарна новина для тих, хто не встиг чи не зміг там побувати: вхід до “Першого музею посуду” вільний та бажаний щодня з 9 год до 19 год. З питань організованих екскурсій звертайтеся за номером 066 223 91 10.

А ГО «БюроАрт» та Агенція промоції «Суми» 19 травня відкрили для глядачів арт-дворик на Воскресенській. Там проходить виставка чудового художника Еріка Айрапетяна. Експозиція дуже яскрава. Художник звертається до світового мистецтва. Хоча він сам і стверджує, що робить копії, однак, в кожній з них присутній індивідуальний почерк.

Не зовсім нова, але нещодавно відроджена «Галерея “Наша” на Псільській» при Костелі Благовіщення Пресвятої Діви Марії, представила виставку робіт відомого українського скульптора Валерія Пирогова. Його скульптури незвичні для нашого ока, вони порушують закони фізики, кружляють у повітрі, виграють різними кольорами і приваблюють своєю зрозумілістю і витонченістю.

Сумська міська галерея відкрила виставку визначного української художниці-графіка Оксани СТРАТІЙЧУК “Мокуліто”. Подих свіжості принесла нам гостя з Києва. Іі роботи, виконані в техніці мокуліто, яку розробив японський професор ще в 1970-х роках. В результаті деяких експериментів він прийшов до висновку, що замість каменю в процесі плоского друку можна використовувати дерево. Таким чином, мокуліто – це своєрідна форма літографії, в якій в якості носія зображення – друкованої матриці – виступає лист фанери. Виставку можна переглянути до 10 червня.

Щедрий колекціонер
Сумський колекціонер Сергій ГУЦАН урочисто передав комплекс фібул та підвісок Пеньківської культури( 6-7 ст.) та пательні (9-10 ст.) до Сумського обласного краєзнавчого музею. «Предмети з далекого минулого повернулися додому – в музей! Вийшло свято! Справжнє! Дякую всім причасним до цього!», – прокоментував він неординарну подію.

“Ніч музеїв” показала ще багато цікавих заходів, які ми в силу плинкості часу не змогли відвідати.
А завершилась акція традиційно – театралізованим перфомансом. Цього разу у вікнах будинку по вул. Троїцькій завдяки “Театру Нянькіни”, танцювальній студії “Артес” та студії «Артіль Міф» ожили тіні, а на вулиці піл каштанами – знайомі усім сумчанам статуї. Містично-загадкове дійство стало чудовою крапкою у “Ночі музеїв-2018” і трикрапкою у наступних “Ночах…”

ВРАЖЕННЯ

Ольга Ковалевська,
поетеса, перформер, співорганізатор “Ночі музеїв”:
– Суми – місто європейського мистецтва. Чекала на ці фото, щоб написати про свої враження від перформансу “Тіні у вікні”. Це справжня “Ніч музеїв” і справжнє “мистецтво оживає вночі”, коли старовинний будинок несподівано стає головним героєм сучасного дійства. Коли вишукані вікна у стилі неокласицизму стають театральними підмостками і взаємодіють із глядачами нарівні з акторами. Дякую Тетяні Нянькіній за те, що вигадала це, що відкрила для мене досі невідомий шматочок Сум – я вперше ПОБАЧИЛА цю будівлю, вона прекрасна!!! Під вечірніми ліхтарями та листям густих каштанів були заворожені сльози.

Юрій Петрушенко,
глядач:
– Я у захваті від “Ночі музеїв”, – мабуть, найсучаснішого і найцікавішого свята у нашому місті: це коли сумчани для сумчан і коли не “зганяють” на святкування, а коли о 23:00 люди перекривають дорогу, щоб побачити “Тіні у вікні” від аматорського театру, бо місця на вулицях не вистачає.

Людмила Фесенко,
директор Агенції промоції “Суми”, співорганізатор:
– Горіти, любити, палати, не боятися і діяти, надихатися… Тільки так… І це особисто про мене і про тих людей, котрі вже не вперше організували, придумали, накреативили у проекті “Ніч музеїв”-Суми! Вдячна і впевнена, що у міста величезний потенціал, і хочеться, щоб подібних ночей, вечорів, днів було ще, ще, ще… А відвідувачів, людей, що допомагають втілити у реальність, дуже багато!!! Заглушіть свого критика – і вперед до нових творчих «глиб»! Дякую величезне усім, хто вже 4 роки втілює в життя цей задум, дякую тим, хто приєднується до “Ночі”! І дякую погоді, що нас не підвела… вперше… Мистецтво ожило і ще буде не раз оживати!

Ольга,
постійна відвідувачка “Ночі музеїв”:
– Сьогодні, як і завжди, було прекрасне свято для нас. Порадувало те, що у музеях було дуже багато молоді, дуже багато людей, які зайшли туди, просто побачивши натовп, і зрозумілі, що музеї – то цікаво. Невеличкою ложкою дьогтю була дивна і не дуже привітна поведінка співробітників художнього музею, які своїми постійними “нравоучєніями” не давали глядачам насолодитися дійством у повній мірі. Але їхні колеги з краєзнавчого, спрацювавши “на контрасті”, виправили ситуацію.

“Ніч музеїв” у Європі
Що ж таке “Ніч музеїв”? Це європейська акція, яка дозволяє відкрити для себе новий погляд на музейну справу і приурочена до Міжнародного дня музеїв. У цю ніч більшість музеїв відкрито для відвідувачів після заходу сонця і майже до ранку. Основна мета акції — показати ресурс, можливості, потенціал сучасних музеїв і креативно провести час.

Ідея свята виникла в 1970-х рр., коли в Європі музеї традиційно відкривали двері для безкоштовного відвідування з метою залучення відвідувача, який неодмінно повернеться до сподобавшогося йому музею, вже придбавши квиток. Тоді ця акція мала назву “Весна музеїв” і проходила, як і зараз, 18 травня в Міжнародний день музеїв. У 1997 р. у Берліні ця традиція відновилася в трохи трансформованому вигляді – з метою підвищення привабливості міста для туристів – і отримала назву «Довга ніч музеїв” (Lange Nacht der Museen). На початку в ній приймали участь всього пара десятків музеїв. Але перша «ніч» мала великий успіх і вже в наступному році до акції приєдналися ще 20 міст Німеччини. Вже через 4 роки в акції брали участь 39 країн Європи і Америки.

Згодом «Довга ніч музеїв» набула характеру фестивалю, який постійно набирав обертів. Зараз «Довга ніч» в Берліні проводиться два рази на рік і приваблює безліч глядачів.
Українські музеї вперше приєдналися до акції 2008 року. Поки що далеко не всі вони беруть участь, оскільки досить непросто організувати нічну охорону музею, безкоштовний вхід, позаурочну роботу співробітників, особливо при відсутності підтримки держави.

Досвід
“Ніч музеїв” недарма часто вважають однією з найгучніших міжнародних проектів світу. Адже саме цього дня міста перетворюються у територію мистецтва, фієрії і нових відкриттів. А ще – тільки цього дня можна потрапити туди, де не побуваєш щодня…

У багатьох містах можна Європи цього дня можна побувати на таких специфічних об’єктах, як центри безпеки, очисні спорудах, автобусні та трамвайні депо.

До прикладу, у столиці Польщі – Варшаві – у цю ніч можна побувати в Сеймі, Сенаті, відвідати кабінет президента Варшави, канцелярію Ради міністрів, деякі міністерства, Головну комендатуру поліції, Польське агентство преси, Посольство Італії.

Тільки у Варшаві у “Ночі музеїв” завжди задіяні понад 250 інституцій, зокрема 52 музеї, які можна відвідатувати безкоштовно. Жителі Варшави і туристи мають можливість потрапити до підземної зали Єлізеум (Elizeum), що була побудована для брата короля Станіслава Августа. Вона доступна для відвідування тільки у Ніч музеїв. Гурмани можуть побувати на знаменитій фабриці солодощів Wedel.

Проект “Відкрита Европа” фінансується Європейським Союзом. Підтримку у реалізації проекту “Відкрита Европа” надає громадська організація “Інститут економічних досліджень та політичних консультацій” та “Європейська права”. Матеріали в рамках даного блоку підготовлені в рамках проекту “Просування реформ в регіони” за сприяння Європейського союзу (http://ec.europa.eu/europeaid). Зміст публікацій є виключно відповідальністю їх авторів та жодним чином не відображає точку зору Європейського союзу.