Великодній тиждень. Свята і вибухи

ПОНЕДІЛОК, 6 ТРАВНЯ. У всіх добрих людей тривають Великодні свята, та нам не судилося святкувати як годиться. З ранку телефонує друг, терміново проситься зайти в гості. В мене понеділок – день роботи і клопоту, але, виявляється, що в чоловіка великі проблеми. Тільки від нього дізнаюсь, що вночі знов били по Сумах, у нього вирубило світло, телефон розрядився, словом біда та й годі. Каже, вночі сидів із сусідами в коридорі за “правилом трьох стін”, чи як там його, це правило. Я сам спав собі як праведний, ані сирен, ані вибухів не чув, бо в іншому районі мешкаю. Звичайно, запросив чоловіка, допоміг, а сам собі думаю, що аби до мене прилетіло, так і злякатися б не встиг. Отакий у нас був Великдень.

ВІВТОРОК, 7 ТРАВНЯ. На росії інаугурація чи то коронація. В YouTube з цієї нагоди аж гай шумить – стільки оцінок, прогнозів, дотепів всіляких. «А навіщо все це», – сам собі думаю. Все очікувано, все передбачувано, сценарій розроблений заздалегідь. Навіть нудно слухати спостереження, як воно ногою дригнуло, та що там квакнуло. Хоча б маємо свободу зайвого разу на нього не дивитись. Але ж не втримався, трішки глянув. Їхні гвардійці схожі на павичів, а не на чоловіків. Ввечері прочитав, що внаслідок повітряного нападу в Сумах є поранені. Тож клоунада на болотах якось не розважає.

СЕРЕДА, 8 ТРАВНЯ. Подорожую містом і дивуюсь, що містяни не втратили хист до святкування. Знаю декілька т. з. “точок”, де можна придбати “домашнє віски”, як на нього кажуть американці. Знаю не тому, що дуже захоплююсь, просто співробітництво в газеті передбачає цікавість до всіх проявів життя. Так ось, бачив невеличку чергу, до того ж дуже різноманітну. Стоять як “пацанчики”, так і чоловіки поважного вигляду і віку, навіть жіночки. Не згадував би про такі дрібниці, але ось цікава деталь: навпроти “точки”, буквально ворота в ворота стоїть охайний будинок, де мешкають, мабуть, дуже віруючі люди. Десь там змонтовані колонки, з них лунають біблійні тексти і церковні співи. Черга слухає і, мабуть, зростає духовно.

ЧЕТВЕР, 9 ТРАВНЯ. На росії сьогодні черговий напад “побєдобєсія”, ну та це вже навіть не цікаво. Але й сам пам’ятаю 9 травня в дещо іншому виконанні. Річ у тім, що за життя був знайомий з декількома людьми, які ту війну не тільки пережили, а дійсно брали в ній участь. Сьогодні вже немає нікого з них, але та війна закарбувалась у свідомості саме через те, що знав цих людей, спілкувався з ними. Наші, українські діди, які воювали і не дуже охоче про це згадували. Зовсім не подібні на ту публіку, що зібралась на москві.

П’ЯТНИЦЯ, 10 ТРАВНЯ. По Сумщині гатять фосфорними боєприпасами. Сам не бачив, але люди розповідали, що спалахи аж на хмарах відбивались, можна було з Сум бачити. Дивно, але й це вже не сприймається як велика новина. Вороги нищать нас як тільки можуть, на щастя, можуть не все, що хочуть.

СУБОТА, 11 ТРАВНЯ. Спілкувався в бібліотеці з істориками і краєзнавцями. Навіть тепер люди пишуть і видають книжки про нашу локальну історію, знаходять нові факти, обмінюються думками. У центрі міста великі групи молоді. Маю на увазі зовсім молодих, майже дітей. Всі веселі, захоплено фотографуються. Згадав, що, мабуть, в ці дні в школах видають атестати.. Без зібрання випускників на багатолюдні урочисті заходи, звичайно. Це моє припущення таке, але бачити молодих і веселих дітей приємно. Хай би хоч їм щастило!

НЕДІЛЯ, 12 ТРАВНЯ. Підбиваю підсумки, трішки мерзну, сподіваюсь на тепло. Більш не маю, чого додати.