Вдавана недосконалість світу

ПОНЕДІЛОК, 15 СІЧНЯ. Зранку Суми під шаром снігу виглядають майже стерильними. Купа автівок у дворі перетворилась на природні снігові пагорби, а двоноге населення ще не встигло протоптати до них стежки. Гребусь там, де має бути тротуар. В одноповерхових провулках люди взялись за лопати, бабуся розповідає сусідці про судини і гіпертонію, обидві біля своїх воріт гребуться мов трактори-термінатори. Ближче до центру – по коліно. Там, де сидів Ярослав Мудрий, бачу якусь горбату потвору. Воно, здається, з ноутбуком, мабуть новини читає. З новин – тільки графік почергових відключень енергопостачання, розроблений на перспективу, про всяк випадок. Бо обстріли від сусідів не вщухають і випасти може, дійсно, будь-що.
ВІВТОРОК, 16 СІЧНЯ. Несподівано отримав повідомлення, що мій телефонний номер виграв 80 тисяч грн. Дивно, я йому, начебто, заборонив грати в незнайомі ігри, а він, бач, знов за своє! Минулого разу він вигравав лише 30 тисяч, але й тоді мене намагались “розвести” на якусь дрібну передплату чогось. Стежте за своїми телефонами, друзі, хай без вас не грають! Читаю, як шахраї видурили у такої, як оце я, пенсіонерки 50 тис. грн. Технічно побалакали по телефону, а потім зняли гроші з бабиної картки. Зі мною таке вчинити неможливо! Чому? Шахраї про це, напевно, знають, а порядні люди нехай здогадаються, якщо цікаво.
СЕРЕДА, 17 СІЧНЯ. Про два круті і дорогущі росіянські літаки підтвердилося – збили таки! Про них ще довго розповідатимуть у деталях, але суттєвіші зміни у перебігу війни чомусь на другому плані. Не зважаючи на нерухомість фронту, війна впевнено переміщується на ворожу територію. Там теж системно зникає світло, опалення, цивільний контингент починає розуміти, що безпечна і необтяжлива війна – це тільки в комп’ютері. Йдеться не про помсту чи відплату, а про об’єктивну неминучість. Хоча я особисто – створіння зле і пам’ятливе, тут гра йде у вищому вимірі. Ті мерзнуть через розвал ЖКГ, а не через влучання по цивільних об’єктах. Наші комунальники дивним чином працюють, принаймні, маємо теплі батареї та аж гарячі цифри в платіжках. Задля утеплення сусіди зробили розтин старій шафі, яку хтось виставив на коридор, і позакривали дошками вікна.
ЧЕТВЕР, 18 СІЧНЯ. У Сумах ніяких пригод, окрім ДТП через негоду. Та що там до автівок, як навіть пішки гальмувати важко! Не розминулись з чоловіком, погавкались трошки, потім посміялись, згадали кілька старих жартів та й розійшлися. А аби оце ми не йшли, а їхали, були б травми і матеріальні претензії. Чи вночі, чи минулого вечора прилітали дрони. Позбивали. Один , щоправда, наробив лиха, щось підпалив. А так все тихо.
П’ЯТНИЦЯ, 19 СІЧНЯ. Тролейбус – найзагадковіший вид транспорту. Наздогнати і обігнати його можна пішки, бо сунеться неквапливо, поважно, хоч і смикає. Але, проходячи повз зупинку, неможна ловити гав, бо зіб’ють, ще й затопчуть. Тільки-но з’являється тролейбус, до зупинки починають бігти люди, ігноруючи все, що не біжить. І нарікай на себе, якщо опинився на шляху, не поступився вчасно. “Навіщо вам той тролейбус, як ви самі такі швидкі?”, – хотів спитати якусь тітку, та не всиг.
СУБОТА, 20 СІЧНЯ. На московщині мерзнуть московці, в мене на балконі померзла картопля. Перше, беззаперечно, є подією масштабнішою, але друге, як на мене, – більш критично. Просто шкідництво якесь, провокаційна акція “Картопляний бунт”. Все одно, відварю і з’їм. Новини досить прийнятні, літаємо потрошку до росіянців дронами, “бавовну” возимо. Перечитував платіжки за комунальні послуги, багато думав про недосконалість світу.
НЕДІЛЯ, 21 СІЧНЯ. Цю ж саму тему розвивають люди на базарі і у “Фейсбуці”. Тільки обгрунтовують різноманітніше. Дивний талант жити один раз, а помирати щодня! Вимкнувся з мережі, сьорбаю чай, гортаю старі книжки. Завтра ще не скоро, тому сьогодні не все ще так погано.