Важливість ракурсу

Щоденник сумчанина

ПОНЕДіЛОК, 28 ЛИСТОПАДА. Чекаємо нових ерефівських рухів. Чогось сьогодні тихо. Чи втомилися? Скрізь тільки й балачок, що вони готують чергову порцію ракет і дронів. Навіть 80-річна бабуся у ліфті розповідала подрузі про системи ППО. Досить компетентно, наче про картоплю чи ревматизм.

ВІВТОРОК, 29 ЛИСТОПАДА Випадково познайомився з родиною – переміщені особи з Донбасу. Інтелігентні професії – вона вчителька, а він був аж головним енергетиком десь там. Тут отримали якусь матеріальну допомогу, винайняли житло, але “вата” лізе з усіх дірок. Дуже нарікають на Майдан, хоч визнають, що “расєя” теж не така вже біла й пухнаста. Слухав мовчки. Не дослухав, бо в магазині закінчилося світло. Остання їх репліка: “Вот відітє!” Не зазіхаю на узагальнення, але два таких екземпляри зустрів. Тепер багато хто бавиться прогнозами щодо росіянського люду та територій. Але скільки гною ще доведеться розгрібати українцям у себе вдома!

СЕРЕДА, 30 ЛИСТОПАДА, Багато друзів – ті, що поїхали, й ті, що лишились вдома – сублімують негативні почуття творчістю. Хтось почав ліпити слова до рими, чи вправляється прозою, малюють ті, хто з дитинства не малював, з’явилися аплікації, інсталяції, музичні композиції. Потужний оптимізм і винахідливість демонструють земляки! Знайома художниця отримала замовлення на портрет і розгубилася: “Уявляєш, нормальний такий мужчина, навіть колоритний, але очі”. “Що, – питаю, – різні як у Воланда?” “Отож, різні, – каже, – одне туди, друге – сюди! Як малювати – так, як є, чи так, як красивіше?” “Підбери ракурс, – раджу, хоч і не художник, – розверни його так, щоб непомітно було. Не обов’язково ж тупо анфас, зроби медальний профіль”. Вона щось там намудрувала-начаклувала, тому колоритному сподобалося. Отже, від ракурсу багато чого залежить, навіть брехати не обов’язково.

ЧЕТВЕР, 1 ГРУДНЯ. Зима почалась не снігом і холодами, а нагадуванням про комунальні платежі. Розрядив ліхтарика біля електролічильника у темному коридорі, потім годину передавав дані телефоном, але то таке. Вирішив швиденько зробити легкий, але нагальний ремонт наплічника, пов’язаний із шиттям. Знайшов на базарі міцні нитки, відповідну голку, взявся шити. Вимкнули світло, мені б перерву зробити, але ж охота, щоб швидше. Загубив голку. На дворі ясний день, але очі погані. Дочекався, поки увімкнули, почав шукати – не знайшов. Позичив голку у сусідки, вона хазяйновита. Знов планове відключення. Так і розважався цілісенький день, нарешті зробив таки. Ввечері розважався новинами з телефону.

П’ЯТНИЦЯ, 2 ГРУДНЯ. Ритм життя прискорився – зміна світла і темряви – кілька годин. Але продуктивність така, наче заліг спати на всю зиму. Скоріше б весна!

СУБОТА, 3 ГРУДНЯ. Новини дуже смішні. Про упц мп у Лаврі, про “головвагнера'” – все із наскрізною темою ЛГБТ. І цікаво ж серйозним людям про отаке теревенити! Найбезпечніше, найменш токсичне, що є у згаданих “достойниках”, так це їхня орієнтація. Хай би собі і між собою, аби гіршої шкоди не робили. Вбивці, садисти, шпигуни, зрадники – про це ще не все розслідувано і сказано вголос. Але багато коментаторів шукають оригінальніший ракурс.

НЕДІЛЯ, 4 ГРУДНЯ. Ділюся з синицями салом. Воно в мене не солоне, солі їм не можна, нагадую про це всім любителям пташок. Дивно, чому їх досі не заборонили у московії? Вони ж відверто “нацисько-бандерівських” кольорів! І сало наминають вправно, немов гоголівський Пацюк галушки.

‘