Українське православ’я – яке ж воно є?

Вже 4 рік поспіль представники окупаційної влади Криму хазяйнують на захопленому українському півострові, завдають адміністративного тиску щодо мешканців півострову на підставі їх етнічного походження та релігійних переконань.

Численні «замовні» судові засідання по фіктивним, абсурдним по своїй суті, звинуваченням, заздалегідь узгодженні з Кремлівськими кураторами вироки, засудження до великих термінів ув’язнення представників мусульманського кримсько-татарського населення – це сьогодення анексованого Криму.

Наприкінці літа злочинна влада виконуючи чергові вказівки з Москви посилила релігійно-етнічний тиск на кримчан, що за своїм статусом чи переконаннями, не підпадають під кремлівські лекала. Тепер під удар потрапили представники Кримської єпархії Української православної церкви Київського патріархату.

Так, 31 серпня 2017 року в Сімферополі силові підрозділи загарбників увірвалися до православного храму Христа Спасителя УПЦ КП, виконуючи ухвалу т.зв. «арбітражного суду» про відібрання у церкви частини приміщень. Спецпризначенці оточили культову споруду, зламали двері, потрощили вівтар, пограбували ікони і церковне начиння. Керівник Кримської єпархії УПЦ КП архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент, який намагався зупинити святотатство і захистити православну святиню зазнав тілесних ушкоджень.

За час окупації Криму і до того нечисельні громади православної Церкви Київського патріархату зазнали значних утисків. У Севастополі та Перевальному під час захоплення храмів т.зв. «казаки» під час церковного рейдерства жорстоко побили вірян, а в Керчі, Красноперекопську та Саках парафії було взагалі ліквідовано. І це на фоні кричущих звинувачень російською верхівкою української влади у антидемократичних принципах побудови суспільства, релігійних репресіях на адресу підконтрольних Московській патріархії громад Української православної церкви.

У той же час, захоплені храми в Криму передаються на користь Московського патріархату, які де-юре хоча і лишилися у підпорядкуванні Української православної церкви, але де-факто повністю підконтрольні російській владі півострову, і є нічим іншим як платнею за віддану службу Кремлівським поневолювачам.

У свою чергу кримське священство досить швидко асимілювало з «новою» владою активно налагоджуючи та розвиваючи церковно-державні відносини. Так, 29 липня 2017 року священик Кримської єпархії УПЦ на окупованому півострові благословив російських військових одного з підрозділів місцевої прикордонної служби ФСБ РФ, закликавши їх «служити на благо Вітчизни та Криму з захисту державного кордону Російської Федерації». Продовжив «славні традиції освячення руського оружия» наступного дня, вже сам очільник Кримської єпархії Української православної церкви митрополит Лазар, який взяв участь у святкових урочистостях з нагоди Дня військово-морського флоту Російської Федерації, що відбувся в Севастополі.

Проводячи паралель, виникає одне запитання.

Якщо, не приведи Господь, на прикордонну Сумщину ступить нога російського окупанта, чи не зустрічатимуть наші церковні діячі т.зв. «визволителів» «ХЛІБОМ-СІЛЛЮ»?