У Сумах готуються до відкриття нового музею (Фото)

У середмісті Сум скоро з’явиться нова культурна локація – приватний історичний музей «Причал Одіссея», засновником якого є колекціонер та багаторічний подвижник Сергій ГУЦАН

Вул. Воскресенська, 6. Четвертий тиждень за цією адресою повним ходом йдуть ремонтно-відновлювальні роботи. Під краплями весняного дощу класичною теракотою черепиці виблискує новенький дах. Укріплено периметр старих цегляних стін: під вагою прожитих століть ті розповзалися на всі боки. Якраз взялися за відновлення дерев’яної веранди – традиційної окраси слобожанської міської архітектури, згодом – за внутрішній інтер’єр кімнат і мансарди. Власник помешкань на другому поверсі – Сергій Гуцан, придбав і відновлює їх власним коштом, аби розташувати своє улюблене дітище – історичний музей.

Гуцанівській «Причал Одіссея», що став логічним продовженням захоплень його власника на дослідження історії світу, минувшини рідного краю, колекціонування артефактів, знають не тільки в Сумах, екскурсії в ньому замовляють іногородні й іноземні туристи. Музей розташовувався в промисловому Курському мікрорайоні, в офісній будівлі радянського типу, сусідячи з будівельно-монтажними фірмами, і, здавалось, цей факт ніяк не дошкуляв власникові. Аж тут локдаун, що значно обмежив звичний ритм життя, – пан Гуцан засумував і… подався до центру, на Соборну та Воскресенську, а там як у вулику: люди, події, краєзнавчі й мистецькі, купа емоцій та вражень. І зрозумів: пора перебиратись до середмістя, в гущу історії, наповнювати життя новими сенсами…

Цьому старовинному будинку пощастило: саме на нього прийшовся вибір меценатів Гуцанів. Натомість більшість пам’яток у середмісті Сум руйнуються, або ж по-варварськи перебудовуються…

«Одиссей возвратился, пространством и временем полный…»
«r»:Сергію, музейна справа – не для прибутку, більш для душі, але грошей та зусиль потребує немало, і твоє рішення створити приватний музей, озвучене кілька років тому, багатьох приголомшило. Як зародилась ця «божественна ідея»?
С.Г.: Тобто чому не зупинився на етапі колекціонування й любування «здобиччю» на самоті, як більшість колекціонерів? Напевне, справа в характері: я, коли чимось захоплююсь, віддаюсь до останку, щедро ділюся емоціями, цікавою інформацією, а від людей – зворотній імпульс. Мене такий обмін наснажує. На той момент вже була зібрана пристойна колекція архаїки й предметів новітньої історії, старовинних світлин, і я дозрів до розуміння: те, що не кануло в Лету, належить людям, а не тільки мені чи обмеженому колу. До того ж за своє життя я бачив багато музеїв, хороших і різних. І приватний музей – це щаслива нагода не стримувати себе канонами й правилами, не копіювати чуже – творити своє.
У музеї головне – енергетика, не предмети. Їх так багато, що чергова група за двогодинну екскурсію й десятої долі не бачить. А важливо переступити поріг й пірнути в дивовижний світ, де чути бриніння тятиви й брязкіт бронзової прикраси. У моєму музеї можна торкнутись чи приміряти вподобаний експонат: намисто сіверянки, скіфську стрілу, куфічний дирхем. Найбільше й найщиріше такій можливості радіють діти! Я люблю історію, шум віків, мандри країнами й світами, і люблю, коли це моє захоплення знаходить відгук у тямущих головах і гарячих серцях. Особливо дитячих! Люблю людей – небайдужих, цікавих, харизматичних…
«r»: До речі, звідки назва – «Причал Одіссея»? Це так, ніби про тебе…
С.Г.: Можливо… (Сергій усміхається. – ред.) Певний час у мене було кілька варіантів назви, але вибрати завжди важко. Аж тут на екскурсії сумські поети: допитуються, дивуються, всотують, і, як квінтесенція настрою, раптом лунають рядки з поезії Мандельштама: «И, покинув корабль, натрудивший в морях полотно, Одиссей возвратился, пространством и временем полный». Одіссей із мандрів повернувся до рідного Причалу. Все, більш влучної назви для музею годі було й шукати. Відтоді – «Причал Одіссея». А чи це про мене, чи про когось із вас – здогадайтесь… А головне: мрійте, живіть на повну. На те воно й життя!

«Молодший брат» Воскресенського храму
Двоповерховий, із невеликими віконницями та скромним декором у вигляді кругових розеток фасаду, будинок на вул. Воскресенській, 6 статусу пам’ятки історії й архітектури не має. Втім розташований у самому серці історичної забудови і, за припущенням фахівців, може вповні бути ровесником козацького середньовіччя Сум. (Звісно, з пізнішими над- і перебудовами). А це – нічого собі! – чверть тисячоліття. За такий поважний вік свідчать потужні метрові стіни першого поверху, монументальна цегляна кладка, арочні погреби, схожі на підземелля, вже згадуваний цегляний декор…

«r»: Чому саме на цей будинок припало твоє остаточне рішення вибору? Чим зачарував серце і душу? Адже знаю, як варіанти на придбання розглядались спершу сім об’єктів нерухомості, а на фініші – конкурували два з них.
С.Г.: У цієї старої кам’яниці потужна енергетика, відкритість на три сторони світу, до сонця, вітрів і дощів. З вікон (і галереї) другого поверху, ніби з капітанського містка, добре видно, що відбувається на Воскресенській та в нашому дворику. Наразі будиночок прихорошується. Скоро побілимо цегляну кладку – на світлому фоні ще контрастніше виділятимуться старі дерев’яні балки. (О, знову цей образ загартованого штормами корабля Одіссея та рідних причалів! – ред.). У нас, як у власників, є наміри зробити якісну реконструкцію, максимально зберігши історичний вигляд, традиції старовинної міської забудови, але дещо додати й свого. От, скажімо, коли підсилювали-перекладали цегляну колонну, що тримає конструкцію галереї, я замурував туди парочку динарів із зображенням Фаустини, дружини давньоримського імператора-філософа Марка Аврелія, та ще кілька не надто цінних старовинних монет. Тепер у нас є власна легенда – Колонна Божественної Фаустини.

«r»: Чи вдалося що з’ясувати з давньої історії будинку або локації?
С.Г.: Є думки, що в цій історичній локації півтора століття тому розміщувався постоялий двір для ямщиків, тогочасна поштово-фельд’єгерська служба. Але ця інформація ще потребує досліджень, архівних підтверджень…

Щоправда, є й «історія». Років десять-дванадцять тому в антикварному салоні мені трапився дореволюційний фотоальбом та деякі речі відомої сумської родини Григор’євих. На світлинах – гарні просвітленні обличчя. Інтелігенція. Тодішня еліта. У дореволюційних Сумах Григор’єви належали до середнього класу: чоловіки просували банківську справу, жінки – знані освітянки. Тоді ми з дружиною Наталкою захопилися історією цієї родини, перечитували їхні спогади й листівки… І яким же було наше подивування, коли в переліку можливих об’єктів під наш історичний музей з’явився будинок №6 по вул. Воскресенській, адже саме з ним пов’язані трагічні радянські роки життя двох із сестер – Анастасії та Варвари Григор’євих.

«r»: Чи знайде відображення історія вул. Воскресенської, знаних сум’ян в оновленій експозиції?
С.Г.: Є кілька ідей! Але всі карти відкривати зарано, нехай це буде приємним сюрпризом для наших допитливих відвідувачів!
Вріз-2. Пані Наталя Гуцан має задум власноруч пошити гарне жіноче вбрання, таке, як на світлині однієї з красунь Григор’євих, а також відтворити дореволюційний інтер’єр заможної сумської родини, наповнивши його меблями, посудом, в’язаними скатертинами та обов’язково старими світлинами

Музейний дворик – простір для Всіх Муз
«Ще музей не відкрився, а кількість зацікавлених людей прибуває: краєзнавців, поетів, фотографів, журналістів, – по-доброму жартує подвижник музейної справи Сергій Гуцан. – У цьому ж дворику – приватна мистецька галерея BureauArt, художня майстерня. Чому б не влаштовувати спільні мистецькі проекти?! А найголовніше – наповнена новим життям історична локація, відкрита на всі сторони світу, має стати місцем для спілкування цікавих і зацікавлених у культурно-історичному форматі людей».

Тетяна ГОЛУБ
Фото автора