Таємниці Герасима Кондратьєва

Про таємне, непередбачене і дивовижне з життя засновника Сум

Герасим КОНДРАТЬЄВ — перший полковник Сумського полку — був одним з найвизначніших представників слобідської козацької старшини. Він залишив своїм нащадкам багато таємниць, які доведеться розгадувати ще не одне десятиліття. Ми ж спробуємо розвіяти деякі міфи, пов’язані з його іменем і з’ясувати яким же був насправді засновник нашого міста.

Шлях до Сум

Дата народження Герасима Кіндратійовича та події його життя до визвольної війни українського народу середини XVII ст. достеменно невідомі. Спірним залишається і першопочаткове місце мешкання та відправний пункт виходу переселенців, яких він очолював.

Здобувач Інституту історії України Національної академії наук України Олег КОРНІЄНКО не один рік займається дослідженням постаті Герасима Кондратьєва та історією Сумського слобідського полку. Навіть підготував до друку книгу «Сумський слобідський козацький полк. Нарис воєнної історії», яка з’явиться найближчим часом. «Переважна більшість істориків та джерел твердять, що Кондратьєв був за походженням з Київщини і в 1655 (1652) р. очолив вихідців із сотенного містечка Ставище, які переселилися на територію нинішніх Сум, — розповідає історик. — Та це твердження є досить сумнівним. Проаналізувавши реєстр Білоцерківського козацького полку 1649 р., до якого входили і Ставищі, можна дізнатися, що Герасим в реєстрі зустрічається 18 разів, прізвище Кондратенко — 7 разів. Але прізвищ Кондратович, Кондратьєв в реєстрі нема, як не зустрічаються й сполучення Герасим Кондратенко.

Покалічені прізвища

Як відзначав Михайло ГРУШЕВСЬКИЙ, в тогочасних документах українські прізвища „покалічені немилосердно московським звичаєм“. І це явище було дуже характерним для Слобідської України. Так, охтирський полковник ЮЩЕНКО був записаний Осиповим, а охтирський осавул НЕСВЯТИПАСКА (Паска) — Прокоф’євим. На те, що прізвище Кондратьєв утворено штучно московськими писарями, вказує той факт, що в козацькому Реєстрі 1649 р. прізвища із закінченнями -ов і -єв складають лише 0,4 відсотка».

Можна було б припустити, що сам Кондратьєв міг бути козаком якогось іншого (не Білоцерківського) полку. Та, на жаль, в жодному іншому полковому реєстрі поєднання імені Герасим з прізвищами Кондратьєв, Кондратенко чи Кондратович не зустрічається.

Хоча можливо, що Кондратьєв міг бути записаний в реєстрових списках лише по імені або за прізвиськом чи вуличним прозвищем замість реального прізвища, як часто це траплялось в ті роки. Або ж майбутній сумський полковник вступив до війська після 1649 р. і був звичайним козаком, або потрапив під тогочасну «виписку» — вилучення з реєстру.

Більш того, академік Михайло Грушевський твердить, що в січні 1655 р., під час битви під Охматовим (неподалік від Умані), що сталася між польсько-татарським і українсько-московським військом, Богдан ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ з основною частиною козаків пішов на Тетіїв, а дезертири, серед яких був і Кондратьєв, відійшли на Ставище, де перебував штаб московської армії Шереметєва. А вже звідси навесні, під час Великого посту 1655 р. вони рушили за московський кордон на р. Псел, звідки в 1657 р. Богдан Хмельницький планував повернути їх до своєї армії силами каральної експедиції

Стосунки між Москвою і гетьманатом

Не має сумнівів, що Герасим Кондратьєв підтримував приязні стосунки з царськими урядовцями та білгородськими воєводами. Герасим неодноразово бував у Москві, причому вперше — в кінці 50-х років XVII ст., коли відвозив проектні креслення сумської фортеці. В 1687 р. в нагороду за службу царські урядовці записали Кондратьєва до московського дворянського списку, а сина Андрія затвердили стольником.

Однак вірність цареві, як запевняє Олег Корнієнко, швидко танула там, де був послаблений контроль з боку московських урядових частин, де не було перешкод для гетьманської агітації, а слобожани, відповідно, мали змогу діяти на власний розсуд. Не варто забувати і про особливості політичної ментальності слобідських старшин — провідної верстви, яка намагалася «сидіти на двох стільцях». Тому як тільки західні округи Сумського полку, що межували з Гетьманщиною, виявили свою прихильність до виступу Івана БРЮХОВЕЦЬКОГО, Герасим Кіндратович поспіхом надсилає гетьману так званий цидульний лист, в якому висловлюється стурбованість за долю «Малої Росії», засвідчується вірність та прихильне ставлення у вигляді «завзятої любові» до «його милості» пана гетьмана.

Сумський полковник, безумовно, був хвацькою і непростою людиною. Змушений іти на певні компроміси з владою, він діяв «багатовекторно» — тихцем підтримував зв’язки з повстанцями, як у випадку з Брюховецьким і Дорошенком. Останній, аж до зречення в 1676 р. булави, вважав Кондратьєва «своїм». Та й на території Сумського полку досить вільно ходили «прелестные письма» Степана РАЗІНА, а, за деякими даними, в Сумах переховувався навіть загін повстанців. Важко уявити, що про все це не знав полковий уряд.

Обрання ж у 1669 р. гетьманом Дем’яна МНОГОГвШНОГО Кондратьєву здалося прикрим непорозумінням, яке можна і треба було виправити. Через гінців він почав розсилати листи до суміжних міст Гетьманщини, закликаючи «не піддаватися» новому гетьману. Він навіть зазіхав на булаву. Многогрішний апелював до царя: «…и я в свое время себе не желал, как он, вижу, желает того чину».

Про особисте

Ким би не був Кондратьєв, він однозначно був видатною постаттю в історії Слобідської України в цілому і Сумщини зокрема, вважає сумський історик. Життєвий його шлях був сповнений активною діяльністю по розбудові полку, численними боями і походами, якими була насичена друга половина XVII ст. Про особисте життя Герасима Кондратьєва відомо, що він був двічі одруженим. Про другу дружину Катерину ЮР’ЄВСЬКУ є звістка від 1694 р. Достеменно відомо про чотирьох його синів: старшого — Івана, другого — Григорія, третього — Андрія і четвертого — Романа. Всі вони були помічниками батькові в улаштуванні нових поселень та обороні України від ворогів.

Будучи людиною побожною, Герасим Кондратійович на особисті кошти окрім Воскресенської церкви побудував чоловічій та жіночій монастирі, а також в 1694 р. відновив сумські храми Святителя Миколи, Преображення Господнього.

Герасим Кондратьєв помер у 1701 р., як свідчать перекази, на власній пасіці в Новій Слободі (Хотіні). Існує багато хибних припущень щодо ймовірного місця його поховання: раніше дехто зі старожилів навіть вказував на напівзруйнований цегляний склеп, розташований на Петропавлівському кладовищі Сум, яке утворилося значно пізніше. З достатньою впевненістю можна твердити, що його було поховано в мурованому Свято-Воскресенському храмі, закладеному коштами родини Кондратьєвих в 1696 р. і остаточно закінченому в 1702 р. Андрієм Герасимовичем. Склеп був зруйнований місцевим священиком в 50-х років XVIII ст.