Суми забудовують без Генерального плану розвитку міста

Історія архітектури і містобудування засвідчує факти змін темпів і напрямків розвитку суспільства разом з прогресом у творенні комфортного середовища для життєдіяльності людини. Прикладом цього є сучасні міста і поселення країн світу.
Минуло майже три десятиріччя з того часу, коли Суми інтенсивно розвивалися за рахунок коштів державних підприємств, місцевого бюджету та громадян на підставі високоякісної містобудівної документації – Генерального плану розвитку міста, проєктів забудови житлових і промислових районів, інженерно-транспортних комунікацій і споруд, а також благоустрою природних ландшафтів і рекреаційних зон, яка розроблялась науково-дослідними і проєктними організаціями.
Відповідність дій міського керівництва по реалізації затверджених проєктів перевірялась як державними установами, так і депутатами всіх рівнів, а також виборцями, мешканцями міста, для чого, наприклад, у Сумах, в управлінні головного архітектора міста постійно відкрито експонувалися відповідні проєктні матеріали. Починаючи з 1968 року, молодий тоді голова міськради Анатолій Дмитрович БОНДАРЕНКО – головний ідеолог комплексної забудови міста – особисто контролював одночасне введення в експлуатацію промислового об’єкта разом із закладеним у його кошторис дитячим садком чи магазином.
Виключались випадки дострокового рапортування високому керівництву про завершення будівельних робіт на підприємстві, якщо не добудований міський об’єкт. Інтенсивно споруджувались мости через р. Псел, автомагістралі, виносились із центру міста і охоронних зон річок і водоймищ виробничі бази, підприємства, господарства, споруджувались сучасні комунальні підприємства, магістральні мережі, об’єкти торгового і побутового обслуговування в центрі і в житлових районах.
Територіальними проєктними організаціями напрацьовувалась містобудівна документація – Генеральний план розвитку міста (1969 рік), проєкти Сумських промвузлів, проєкти житлових мікрорайонів.
За ініціативою А.Д.Бондаренка студенти-переддипломники містобудівного факультету КІБІ за час практики в Сумах серед інших робіт розробили проєктні заходи по забудові лівобережного житлового району між Пслом і Чеховим озером, що і було реалізовано у 90-ті роки. Реалізація схем розвитку Сумських північного і південного промвузлів (Харківський інститут «ПромбудНДІПроєкт») забезпечила розвиток житлового будівництва і інфраструктури всього міста. Цьому був присвячений київський журнал «Будівництво та архітектура» № 4 за 1971 рік.
На подібні теми, щодо комплексної забудови, у Сумах проводились республіканські наради, навіть був проведений виїздний пленум правління Спілки архітекторів держави на тему «Сучасні методи комплексного розвитку міста». У 1972 році Сумська міська рада організувала союзний конкурс на кращий проєкт забудови центра міста на площі 1600 га, в якому брали участь п’ять кращих колективів Києва, Харкова, Алмати та інших. У результаті місто отримало унікальні розробки і пропозиції, що застосовувались у подальшій роботі.
На жаль, не всім це подобалось, і у 1976 році голову міськради Анатолія Бондаренка партійне керівництво відправило на навчання на чотири роки у партійну школу. Результати його праці по перетворенню міста в сучасний обласний центр з 300 тисячним населенням лише стали проявлятися, але всі почесті вже дісталися першому секретарю міському партії, який також мав непоганий смак, любив красиві інтер’єри нових приміщень, оформлення будівель, елементів декору, благоустрою тощо.
На жаль, найвищої якості містобудівна документація по м. Суми в 90-ті роки була знищена (спалена), оскільки вона заважала збагаченню посадовців усіх рівнів. Не реалізовані, наприклад, такі важливі для міста заходи по розвитку вуличної мережі, як продовження вул. Новомістенської на захід до з’єднання з вул. Холодногірською і на схід до з’єднання з вул. Інтернаціоналістів з мостом через р. Псел; з’єднання вулиць Північного промвузла по вул. Ремісничій, Садовій до Роменського шляху, з’єднання вул. Британської мостом через р. Сумку з вул. Набережна річки Стрілки до вул. 20 років Перемоги і інші.
Розміщення житлових будинків при відсутності вільних місць у забудові завжди вирішувалась за рахунок знесення застарілої забудови, згідно з проєктами забудови мікрорайонів, а не так, як це справедливо озвучив на місцевому телебаченні міський прокурор, за рахунок знищення зелених зон та рекреаційних територій. А скільки вже таких неподобств скоєно?
Всьому цьому, на жаль, сприяє необтяжене професійними знаннями нове покоління архітекторів, яке завдяки рішенню передостаннього “генерального секретаря” навчались у місцевих вузах для перетворення сіл в “агромістечки”, де в кожному з них мав бути свій архітектор. Та молоді випускники не те, що в селах, а і в райцентрах не затримались, і опинилися в обласних центрах. Так, у Сумах, наприклад, замість вивчення і застосування якісної містобудівної документації, по місцевому телебаченню багато років підряд демонструються примітивні і бездарні “нотатки архітектора”, що несумісні з архітектурною діяльністю випадкової у цій сфері людини. Майже нічого не коштує відновлення втрачених основних матеріалів Генерального плану розвитку Сум (1986 р.), що має унікальну цінність, але зацікавлені у збагаченні чиновники, мабуть, цього не допустять.

Микола Ільченко, Панорама, №27-2024