Роби, що треба і хай буде, як буде

ПОНЕДІЛОК, 8 ЛИПНЯ. На межі ночі щось бахнуло, думав, що саме це буде провідною новиною зранку. Та не так сталося. Суми дійсно атакували, як повідомляють, вгатили десь по передмістю, але цей вибух перебили інші, більш віддалені. Кадри з Києва – дитяча лікарня “Охматдит”, потім пологовий будинок, поранені і вбиті крупним планом. Діти. Коментують, що все зроблено свідомо, цілеспрямовано, нема мови про випадкові помилки, відхилення ракет від курсу і т.п. Емоції треба тримати у зашморгу, аби не сказитись! Заспокоївся і почав дивуватись відсутності реакції в світі, тобто поза межами України. Ні, я розумію, що не обертається навколо нас Земля, що в США – Байден-Трамп, у Франції – Макрон-Ле Пен, але ж ракетою по лікарні – це ж не аби що! До ночі – жодних повідомлень хоча б про “занепокоєння” союзників і партнерів!
ВІВТОРОК, 9 ЛИПНЯ. Тепер про значно дрібніше, але вже приємне. В будинку полагодили ліфт! Доповідаю так урочисто, бо не чекав, що це диво взагалі можливе за нинішніх умов. Ні, занадто суворо ми згадуємо комунальні служби, треба визнати. По нас стріляють, а в Сумах світло поки ще блимає з перервами, хоч і подорожчала енергія. Навіть гаряча вода є. У шалену спеку можна побачити, як комунальники пораються на клумбах, саджають квіти. Все за старовинною настановою на випадок непередбачуваних пригод: роби, що мусиш і хай буде, що буде.
СЕРЕДА, 10 ЛИПНЯ. Завали в Києві ще не розібрали, загиблих і поранених не підрахували. Дізнавсь про першу реакцію Заходу – поки що в ЗМІ, в деяких газетах – титульні сторінки. Добродії, які керують цим цивілізованим світом, поки що збираються з думками. Щось обговорюють на саміті миру. росія досі є членом РБ ООН.
ЧЕТВЕР, 11 ЛИПНЯ. А земля все літає навколо Сонця, та ще й нас катає. Я про те, що літо триває, глобальні події відбуваються за одвічним розкладом. Сьогодні мене вперше пригостили кабачками. Є така прикмета: коли українці починають роздавати одне одному кабачки, то настала справжня літня пора. Ще кажуть, що справжня самотність – це коли протягом літа ніхто не дав тобі кабачків. Світло почали вимикати на довший термін і якось непередбачувано. Інтернет – за ним слідом. Добре було б навчитись синхронно вимикати і вмикати себе.
П’ЯТНИЦЯ, 12 ЛИПНЯ. Центральний ринок виходить за свої межі, тобто в нього виростають якісь придатки-супутники. Овочево-фруктові базарчики виникають по всьому місту, пішла перша “своя”, не привозна продукція. Довелось багато блукати дальніми околицями Сум. Минулого тижня я дуже нахвалював рамки-розпилювачі води, які з’явились у центрі міста, мовляв, допомагають врятуватись від спеки. Так ось подалі від центру ситуація не така. “Водоканал” бореться з вільним користуванням вуличними водорозбірними колонками. Деякі з них демонтовано, для інших потрібен спеціальний ключ. Минули щедрі, безвідповідальні часи, коли можна було водички напитись “на дурняк”, та ще й панамочку намочити.
СУБОТА, 13 ЛИПНЯ. Отримав рахунки за комуналку, зробилось сумно. Розважаюсь вологим прибиранням своїх апартаментів. Підлога висихає миттєво, в хаті атмосфера субтропіків. Був біля Псла. Люди стоять у воді плечем до плеча, немов на тролейбусній зупинці.
НЕДІЛЯ, 14 ЛИПНЯ. Треба підбивати підсумки тижня, а їх нема. Хіба що в Києві порахували постраждалих. Бити в глибину росії добрі союзники все ж таки не дозволяють. Стріляли в Трампа. Співчуваю дідові, але насамперед, турбують українські справи. Вони на разі незрозумілі, тож хай тиждень буде без підсумків.