Про кожного з нас і дуже особисто

ПОНЕДІЛОК, 31 БЕРЕЗНЯ. Дуже наполегливий дощ. Прогулянка містом перетворюється на подорож водоймами, заболоченими ділянками та сухими острівцями. Подекуди місцеві мешканці створюють досить великі ділянки з битої цегли та інших нерозчинних предметів, які отак би собі й лежали без участі у благоустрою. Але ж то лише звичайні примхи природи, люди дозволяють своїй фантазії безмежний політ. Ось, наприклад, вже припинили т. з. демонтаж замку, що в парку “Казка”. На минулому тижні тільки почали, а тепер вже – “задню”. До того ж з участю поліції. Не хочу казати все, що думаю з цього приводу, обмежусь тільки простеньким твердженням, що будь-які рухи у будівництві чи демонтажу пов’язані з рухом фінансів. Не дай, боже, когось звинувачувати чи робити непристойні натяки, але ж воно так! Оцінити новий парк як елемент міського благоустрою встиг ще досить дорослою дитиною, потім роками вигулював там сина, а ось онукам навряд що дістанеться, хіба що пам’ятник Михайлу Лушпі серед троянд. А зупинений демонтаж означає лише те, що об’єкту вже немає.

ВІВТОРОК, 1 КВІТНЯ. Начебто, день для жартів, а воно не весело. Від різних людей чую про скупчення росіянців саме на кордонах Сумщини. Інші поважні люди запевняють, що українські війська готові зустріти ворога. Це вже не велика політика, це про кожного з нас дуже особисто. До цього б ще пришити дуже стислі, але неприємні новини про ознаки, м’яко кажучи, недоброчесності деяких посадовців, згадати ще раз парк “Казка” – і ось зразок “чорного гумору”, та не жартується. Оглядачі з центральних каналів запевняють, що ми пережили ніч, коли по Україні не запустили жодного БПЛА. Але захоплюватись ніколи, бо по Краснопільській громаді летять КАБи і людей звідти евакуюють. Тож ця “тиха ніч” – тільки за загальною статистикою.

СЕРЕДА, 2 КВІТНЯ. Спілкувався з земляками, вимушеними мешканцями Франції. Дуже важка розмова без остаточного порозуміння. Звідти – купа інформації про хабарництво в Україні, про ухилянтів, які виїхали на дорогущих автівках і ні в чому себе не обмежують, про суцільну “зраду” – словом, про таке всяке, що вже чув, але не можу ані спростувати впевнено, ані підтвердити. І на цьому – висновки про “темний, малокультурний народ”. Вибачайте, але ось таке дехто каже. Здогадався тільки поставити запитання: «Хто вже четвертий рік стримує ворога і навіть б’є?!». На це не здатні покірні і налаштовані на поразку люди. Але не переконали одне одного, тільки посварились. Сумно, але все чесно. У декількох будинках виключили енергопостачання. Люди перекрили проспект Перемоги. Не такі вже вони пасивні, навіть на побутовому рівні.

ЧЕТВЕР, 3 КВІТНЯ. Затримали одного з місцевих мешканців, який “зливав” росіянам локаційні дані ЗСУ. Чув про щось подібне ще на початку тижня, але на рівні чуток. То що ж, і чутки не завжди брехливі. Подібні люди знаходились на будь-якій війні.

П’ЯТНИЦЯ, 4 КВІТНЯ. Все більше військових на вулицях. У дворі паркуються дивовижні “монстри”, таких автівок раніш не бачив. Всі “замасковані” дорожною грязюкою, то, мабуть, найкращий камуфляж. Від вибухів давно не присідаю, але це все про те, що ситуація серйозна.

СУБОТА, 5 КВІТНЯ. Вимкнув всі балачки про мир. Формую світ для себе і навколо себе. Інтер’єр у мене не дуже вражаючий, але хай хоч чистенько буде. Згадав усіх, кого зустрів за тиждень, вдячний людям, які підтримали мене в стані загального позитиву, хоча б на рівні “Привіт! Як ти там?!”.

НЕДІЛЯ, 6 КВІТНЯ. Про цей день скажу тільки одне: опалювальний сезон можна вже і припиняти. Ось так, на побутовому рівні, і закінчую огляд тижня. Не моя провина, що він видавсь не дуже веселий, але побачимо ще кращі!