Послання заслуженому журналісту України від незаслуженого або який архів побачив Олександр Васильович Вертіль

Якось так виходить, що яка б влада не приходила на Сумщину, Олександр Васильович Вертіль вміє пристосуватися до цих змін і завжди в пошані. Ось, що я знайшов в Інтернеті.

Лауреат областной литературной премии им. Филиппа Рудя.

Лауреат премии им. Александра Олеся (2005), им. Василия Мысыка (2010).

Член Национального ОП Украины с 1992 года. Почетное звание «Заслуженный журналист Украины» присвоено Александру Вертилю — собственному корреспонденту газеты «Урядовый курьер» в Сумской области.

Шановний Олександре Васильовичу!

Знаю, як вам в видавництві «Мрія» за гроші спілки друкували ваші книжки, а я за свою жалюгідну пенсію видав власні 33 книжки і мені ніхто нічого не муркнув і не допоміг. А все тому, що я показую в своїх публікаціях і книжках чергових дебілів і бандитів, що дорвались до державного корита. Я кажу, що за всі ці 21 рік не одна влада обрана народом, не працювала для народу. Олександру Васильовичу, кожна з цих влад – воля Божа і він її шанує. Всі ми бачимо сучасний уряд і його засоби інформації. От і ви напружуєте свій творчий потенціал для ,,Урядового кур’єру”. Невже не знаєте, як вже цей уряд з його покращенням задовбав народ? Тоді прийдіть, Олександр Васильович, до мене в школу№21, подивіться на майстерню і напишіть в ,,Урядовий кур’єр”, до якого стану уряд довів освіту, і я тоді подивлюся яку чергову нагороду ви отримаєте від цієї влади дебілів і бандитів.

Скільки можна писати про те невігластво, яке панує в вашій газеті. Коли зареєстрована ваша газета, ось тоді і починається історія вашої газети. Ще за радянських часів хтось з дурнів-журналістів придумав міф, що ваша газета пішла від ,, Известий Сумского Совета рабочих и солдатских депутатов”. Насправді вона не була органом більшовиків, а була органом соціал-революціонерів і соціал-демократів (прочитайте на самій газеті) і тільки в грудні місяці 1917 року до Сум приїхали більшовики з Харкова, розігнали попередню редакцію і взяли її під контроль. Я ніяк не второпаю, чому ви історію нинішньої газети починаєте з серпня 1917 р. Перший номер вищезгаданої газети вийшов 8 квітня 1917 р., то звідкіля у вас взявся серпень? Ви називаєте її регіональною і буцімто вона відображала інтереси народу. Це була приватна партійна газета, бо до органів влади вона не мала ніякого відношення.

Хочу вас коротко ознайомити із справжньою історією газет області.

У 1872 році постало питання про видання першої газети Сумського повіту, який уособлював в собі місцеву владу, під назвою ,,Сумський листок”. Відповідав за його випуск секретар земської управи. Ось цитата з моєї фундаментальної книжки ,,Історія преси і журналістики”.

Звичайно, я за самовіддану працю не отримав нічого, хоча за нею вчаться студенти факультету журналістики, бо їх викладачі виявилися нездібними 5 років збирати матеріал по архівам. Вас на нагороди представляє дебільна влада, а хто представить мене? Мої книжка є в міській бібліотеці, в бібліотеці обласного архіву, але я впевнений, що ви їх і в очі не бачили, а передруковуєте радянські міфи. Як заступник редактора маєте змусити редактора придбати один екземпляр книжки, а потім всією редакцією вивчите історію преси і журналістики, щоб перестали писати дурниці і придумувати міфічну історію своєї газети.

Ось, шановний, заслужений журналіст України, Олександр Васильович, перед вами газети Сумщини з моєї книжки. Ви раніше про них хоч щось чули? Де місце тієї газети, з якої ви почали історію своєї газети? Ніхто до мене такого глибокого дослідження не робив.

Всі інші газети випускала не влада, а приватники за партійні кошти або за кошти власника газети.

Серед цього переліку є ще газета, яку я подаю окремо, бо на рівні повіту вона представляла думки влади. Тимчасовий уряд у 1917 р. заснував на місцях органи влади під назвою «громадські комітети». 1 червня 1917 року вийшов перший номер «Известия Сумского общественного комитета» , що і стала регіональною.

Мені дуже жаль, що ви Олександр Васильович, так нічого і не побачили в архіві цікавого, бо якби ви, як журналіст, шукали достовірну інформацію не на сторінках ,,Ленінської правди”, а в архівних документах, де представлена була не тільки ленінська «правда», а вся правда, то і публікації у вас були б інші, але тоді про нагороди годі було б мріяти. Цих «Известий…» в ДАСО немає, бо найкращі архівні матеріали є тільки в приватних архівах, бо архіви свою справу не виконали. Вони були не будинками історії, як ви назвали ДАСО, а катівнями історичної пам’яті.

Хочу ще раз наголосити на своєму проханні, щоб читачі газети самі порівняли рівень публікації заслуженого журналіста України і старого сумського дисидента.

Р.S. Недавно в архіві я зустрів одного з радянських фінансових керівників області. Він не знайшов в фондах обласної бібліотеки ні ,,Більшовицької зброї” ні ,,Ленінської правди”, а жаль, бо за копію його статті взяли не 50 копійок, як в бібліотеці, а в тридцять разів більше. Я свого часу встиг попрацювати з цими газетами в бібліотеці. Хоча б давали оголошення про знищення, то дослідники викупили б їх. Тепер на звільнене місце кладуть сміття з Азаровим і Януковичем. Всі знають, що доля ,,Сумщини”, де постійно піариться влада, буде ще коротша, ніж в радянської преси. Так ми шануємо наше минуле. Яке б воно не було, воно має право на збереження, але хіба вандали минулого і сьогодення це розуміють? Хто не знає свого минулого, той не вартий і майбутнього.