Жити всупереч війні

Катерина МАРЧЕНКО – переселенка з Авдіївки Донецької області. Тут вона народилася, зростала, зустріла свого майбутнього чоловіка та вийшла заміж. У сусідньому Донецьку, який за 25 кілометрів від її рідного міста, вона здобула дві вищі освіти. У 2014 р. на момент початку воєнних дій на Донбасі, Катерина працювала в одній з Авдіївських шкіл вчителем економіки та інформатики.

«Коли у 2014 році в наше рідне місто прийшла війна, ми з родиною довгий час не могли повірити в події, що відбуваються. У перші місяці через часті обстріли ми жили на дачі. Це було справжнє випробування для нас: за водою нам доводилося ходити на джерело, купатися та прати речі у водоймі, за продуктами ходити за декілька кілометрів. З приходом осінніх холодів ми були вимушені повернутися додому. Тоді вже через обстріли, які фактично не припинялися, в Авдіївці часто зникали світло, вода та газ. Додайте до цього ще й той факт, що я вже була на четвертому місяці вагітності. Але навіть не це змусило нас покинути рідне місто. Вирішальним поштовхом до змін стала смерть мого батька, яку часті обстріли робили більш болючою, а потім – влучання біля багатоповерхівки, де ми проживали з чоловіком. Аби оговтатися від втрати рідної людини та усього, що ми вже пережили на той час, було прийнято рішення на новорічні свята поїхати до родичів у Суми. Так склалося, що ті «два-три тижні» відпустки переросли у майже 10 років життя вже у таких рідних Сумах», – розповідає Катерина.

Найскладніше – не починати життя «з нуля», а зробити перший крок у цьому напрямі

Жінка зауважила, що на новому місці вона чи не відразу знайшла друзів та знайомих. Згодом без жодних перешкод влаштувалася на роботу, оформила дитину в садок, а потім і у школу. «У Сумах у мене швидко «закрутилося» життя: нові знайомства, захоплюючі зустрічі, цікава робота. Люди, які мені зустрічалися на життєвому шляху, були дуже привітні, емпатичні та відкриті. Я віднайшла себе як фахівця. Мені дуже пощастило. Я вдячна Богу за все!», – зазначає вона.

Під час повномасштабного вторгнення, як і вперше, Катерину знову спіткала розгубленість та страх, адже вона з власного досвіду знала, на що здатний ворог. Але підтримка колег, керівництва, рідних і друзів допомогли опанувати ситуацію та взяти себе в руки.

Нещодавно Катерина отримала жахливу звістку з малої батьківщини. Дівчина дізналася, що ворог знищив її рідний будинок в Авдіївці. «Якась примарна надія не згасала в мені, що є місце, куди, всупереч усім подіям, я зможу у майбутньому приїхати, загоїти усі свої душевні рани, просто відпочити та знову вирушити в життя. У такі моменти розумієш, що ти втрачаєш щось більше за рідний дім. На фото – знищений росією будинок, де пройшло моє дитинство, юність. Тут залишились не тільки родинні світлини, які попелом рознесе вітер, а й теплі спогади про віру в безхмарне майбутнє… Авдіївка», – написала в соціальний мережі Фейсбук Катерина Марченко.

До речі, наразі Катерина є членом Ради ВПО при Сумській міській раді та сповнена надії, що стане корисною для громади. «З безмежною шаною та вдячністю до кожного захисника та захисниці, я впевнена, що вже незабаром на всіх світових шпальтах замайорить новина про Перемогу! Родини знову з’єднаються, ми все відбудуємо та щасливі запануємо на своїй рідній землі. А я й надалі буду робити все, що від мене залежить», – резюмує вона.
Сьогодні, озираючись назад, Катерина зробила для себе висновок: найскладніше – не починати життя «з нуля», а зробити перший крок у цьому напрямі.

Цей проєкт реалізується за підтримки програми “Український фонд швидкого реагування”, яку втілює IREX