Небезпечні сподівання

Миру Не Буде / 21+ Йдуть На фронт / Два Варіанти / Потрібні Вибори

Минуло вже і 24 години, і 48, і 72. І мине ще багато годин, діб і тижнів, місяців і, не виключено, що й років. Наразі так, власне, потрібно налаштовувати себе та інших щодо заяв Трампа по закінченні війни. Зрештою, «…це ж було вже!», – як казав Леонід Кучма. В 2022 р. нам тільки й розповідали з ОП ротом Арестовича про швидке закінчення війни. І зіграло це очікування гарних новин негарну роль. У багатьох аспектах. Найголовніший удар був нанесений по мобілізації людей. Не тільки в ЗСУ, але й в тилу – внутрішньої. Це була одна з найуспішніших ІПСО росії.

Заяви Трампа, хочеться вірити, не спільний з путіним план. Ми бачимо (навіть із Сум чи Києва), що Трамп діє рішуче у досягненні своїх цілей. Що ж до України, то головне питання тут – а які у Трампа цілі? Чого він хоче досягнути? Що виторгувати у росії? Для України, не для себе.

Тим часом Європа, особливо Східна, активно готується до нападу росії. Там розглядають найгірший варіант – Трамп не надає допомоги у випадку агресії, армія США покидає континент, тож європейці намагаються зібрати свій небагатий військовий потенціал до купи і вибудувати плани оборони. В Європі не вірять у здатність Трампа закінчити війну на довгий термін, максимум, про що йдеться – певна пауза, мир, який згодом буде порушений знову.

Чи потрібен Україні такий мир? Є різні погляди. Перший, найбільш популярний (принаймні, автор його чує найчастіше) – не треба цього робити. Пауза дасть можливість росії зібратися з новими силами, краще організувати військо, підтягнути союзників і т.і. Проте треба зазначити, що росія все це і так робить досить успішно в тракті війни. Для чого росії пауза, коли їх війська успішно просуваються на Донбасі? Так, відремонтують бронетехніку, зроблять більше танків та ракет, накопичать боєприпаси.

Але те ж саме може зробити і Україна. Хоча наразі більше говорять про нестачу особового складу, на фронті не вистачає людей. Зате їх багато в тилу. У Сумах у будній день немає де машину запаркувати. Ні-ні, в центрі машин військових не так і багато. Тож, якщо б мобілізація відбувалася згідно закону і справедливості, проблем би з кількістю людей в ЗСУ не існувало. Принаймні, не таких гострих. Але так, як часто навчають мобілізованих, як ті потрапляють на фронт, і так, куди одразу потрапляють – необстріляні, то скільки не мобілізуй чоловіків, ніколи однак не вистачить. Про це мусить йти мова. Про підвищення якості навчання, про високу бойову підготовку нових підрозділів, про бойове злагодження. А як кидати погано підготовлених людей «на нуль», то можна знизити хоч до 21 року мобілізаційний вік (що, швидше за все, трапиться в найближчий місяць), хоч до 18 років (не бачу в цьому сенсу, враховуючи зовсім інші темпи росту і розвитку молоді порівняно хоча б з нашим поколінням) – однак людей не вистачатиме.

Хіба це комусь не зрозуміло?!
Всі ці роки говориться про погану організацію військового виробництва, технологічну відсталість, неефективність нашого промислово-військового комплексу, що держава відсторонилася від процесу. Очевидно, що ці проблеми є. Великі проблеми. Але країна бореться, країна б’ється. І цій країні потрібен новий імпульс, новий поштовх.

Тож найважливіше, що потрібно наразі зробити – вибори. І навести лад у мобілізації та підготовці військових. Такі аргументи тих, хто говорить про користь мирної паузи для України.

Певне, в кожної позиції є свої плюси та мінуси. Єдине, що їх об’єднує – буде таке перемир’я чи ні, від України залежить мінімально. Цікава позиція Зеленського, який брутально висловився в нещодавньому інтерв’ю про путіна – з якою метою? Очевидно ж, що не для того, щоб завтра сісти за стіл перемовин?

Кажуть, що на столі у Трампа наразі лежить два плани досягнення миру в Україні. Перший – той, що декларувався, але, як бачимо, не все йде так гладко, як хотіла нова американська адміністрація. І другий план – без Зеленського, який, як кажуть, давно вже не викликає довіри у західних лідерів, а то і відверто дратує. Причин такого ставлення до улюбленця великої частини української публіки достатньо, тож варіант із мирною паузою для проведення виборів і усунення (за ідеєю) Зеленського від влади може мати місце.

Проте єдиним, хто перемагає Зеленського (який має досить високий рейтинг) на виборах, є відставний генерал, а зараз – посол у Великій Британії Валерій Залужний. Кажуть, недарма хазяїн ОП Андрій Єрмак заїжджав до нього на зворотньому шляху з Вашингтону до Києва. Можливо, йшлося про створення «єдиного пулу» «Зеленський-Єрмак-Залужний». Об’єднатися заради Батьківщини, так би мовити. А щоб Залужному краще думалося, по ходу почали арештовувати генералів та комбатів і готувати карну справу на самого Залужного. Бо, якщо його прибрати, ці люди: Зеленський, Арахамія, Єрмак, Татаров та інші залишаться при владі. Уявляєте?

Я, наприклад, ні. Не уявляю. Бо вважаю, що ці люди мали достатньо часу і більш ніж достатньо влади (як жодна українська влада до них!), щоб продемонструвати результати своєї роботи. Якщо ці результати влаштовують народ України, якщо результати діяльності сумської міської влади влаштовують сумчан, то можна хіба що розвести руками. Але не здивуватися.
Але що станеться, коли перемовини між США та росією зайдуть у тупик? Трамп накладе санкції на російську економіку, що наразі чи не вперше від початку війни похитнулася. Скільки росія зможе триматися під американськими санкціями і воювати? Років два точно.

Тепер питання про запас міцності України. Який він? На це питання ми не знаємо відповіді. Сподіваємося, що значно більше. Але ми мусимо давати собі звіт в тому, що весь цей час наші війська відступатимуть. Крок за кроком, виявляючи нелюдський героїзм, але відступатимуть. Бо зроблено і робиться все так, щоб наша армія і країна слабшала.

Будьте пильними. До нових захоплюючих зустрічей. Четвертий рейх мусить бути зруйнований.