Не створи кумира

Мені не подобається, коли з когось роблять кумира. Так само як і несправедливі оцінки реальної діяльності. У випадку з Залужним є й те, й інше.

Хоча до результатів його керування військом є декілька запитань, у тому числі і про залишки совкового солдафонства у підходах керівного складу, і про журнали з обліку журналів, які досі заважають ЗСУ стати більш сучасними та ефективними, докори про нездатність виправдати суспільні сподівання на перемогу за 2-3 тижні – повня маячня.

Дійсно, можна було б, щоб догодити очікуванням суспільства та Заходу, ціною надзусиль та незважаючи на втрати пробиватись до Токмака чи Мелітополя, кинувши у бій всі сили.

Однак, як засвідчує аналогічна спроба росіян захопити Авдіївку, це навряд би провело до суттєвих змін на фронті. Тільки збільшило би кількість полеглих.

А тепер, щодо ефективності. Втрати російських військових в Україні в “невдалому” 2023 році виявилися в півтора раза вищими, ніж у 2022-му. Тобто, маючи перевагу у засобах ураження, абсолютну перевагу у повітрі, вони втратили безліч людей і спромоглися лише трохи просунутись на окремих ділянках, але не виконали завдання захопити Авдіївку. Тим не менш Путін чомусь не звільняє з посади Герасімова.

І про реальність. Це у вигаданому політтехнологами світи, де серед мільярда дерев гуляють рожеві поні, перемоги досягаються “єдиним сталінським ударом”. У реальному світі жодна із сторін нездатна подолати оборону противника. Тобто війна зайшла в глухий кут, і мірилом ефективності командування військами може бути тільки кількість втрат ворога, а не розмір відвойованої території.