На вістрі прогресу!

Першу електростанцію в Сумах побудували 1902 року

Якщо кияни, завдяки першій електричній машині, побачили електричні ліхтарі ще у 1878 році (їх тоді встановили аж чотири!), а перші електростанції запустили в Україні у тому ж Києві та Львові у 1890 році, то початком електрифікації Сумщини вважається 1902 рік. Саме тоді у Сумах на вулиці Троїцькій біля впадіння річки Сумки в річку Псел була збудована міська електрична станція. З дозволу міської управи електростанцію збудував за свої кошти міський підприємець Едуард Лукич Кайданський. Той самий світський лев і франт Кайданський, який був ще й власником першого у Сумах автомобіля та представником американської автомобільної фірми “Мітчел Льюїс” та збудував неповторний особняк на затишній Псільській з баштою, де облаштував невелику обсерваторію. На електростанції було встановлено два парових локомобіля німецької фірми „Вольф” потужністю 75 і 100 кінських сил, які приводили у дію 50- та 85-кіловатні динамомашини.

Після введення у роботу міської електростанції вулиці міста, головним чином центральної частини, були електрифіковані. Встановили 200 електричних ліхтарів, а ще електричне освітлення було проведено до 40 будинків. Одночасно з цим кожного вечора на вулицях міста запалювалось також десь біля 400 гасових ліхтарів.

У 1912 році, згідно рішення міської думи, eлектроcтанція була викуплена у Кайданського і стала власністю Сумської міської управи. У цей час на вулицях Соборній, Воскресенській, Покровській, Миколаївській, Холодногорській та Троїцькій встановили 236 дубових стовпів, на яких було змонтовано 774 пудів мідного дроту. У перерахунку на сучасні виміри це становило десь біля 10 км повітряних ліній напругою 250 В постійного струму.

Павло Іванович Харитоненко побудував окрему електростанцію у дитячий лікарні. Також у цей час свої невеликі електростанції мали два провідних підприємства міста: Павлівський (потім Червонозоряний) рафінадний завод і машинобудівні майстерні Бельгійського акціонерного товариства (нині Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання). Тут електрична енергія використовувалась для освітлення і технології виробництва у цехах заводів. Багаті поміщики та промисловці у своїх заміських резиденціях теж їх влаштовували. Наприклад, садиби Прянішнікових у Рогізному й Харитоненків у Кияниці (обидві на території теперішнього Сумського району).

Впровадження електричної енергії у побут і промисловість у дореволюційний період крім Сум розпочалося і в інших населених пунктах області. Одним з перших встановив у своєму Тростянецькому маєтку дизельну електростанцію слобожанський король-цукрозаводчик Леопольд Кеніг. У 1903 році на замовлення акціонерного купецького товариства була побудована електростанція у місті Охтирка потужністю 50 кВт. Електрифікація міста Шостки проводилась за рахунок електростанції порохового заводу (нинішнього заводу „Зірка”) і розпочалася у 1904 році. У Глухові, Ромнах, Конотопі перші електростанції були збудовані у 1912-1914 роках.

А от електрифікація сільськогосподарського виробництва і сільського населення в Сумській області розпочалася тільки після Другої світової війни. У районних центрах, у колгоспах і радгоспах, а також на міжколгоспних машинотракторних станціях вводились у роботу невеликої потужності локомобільні, гідравлічні і дизельні електричні станції. Вони забезпечували в основному у вечірні часи електричною енергією колгоспні двори, ферми, майстерні і в залежності від потужності деякі будинки сільських жителів.

Борис Олександров