Мурчик на кактусі

ПОНЕДІЛОК, 9 СІЧНЯ. Місцеві новини не дуже надихають: Соледар-Бахмут – там гаряче. А ось приятелі з Парижу повідомляють цікаве: найкрутіший і найдорожчий готель “Ріц” переповнений. Це нормально. Біля готелю автопарковка теж забита, і це зрозуміло. Там стільки крутих, ексклюзивних тачок, скільки немає по всій Франції, бо тамтешні жителі у побуті зазвичай поводяться скромно і, як наші кажуть, трошки куркульоваті. Але ж це “Ріц”, де б іще зібратися таким престижним тачкам. А тепер “родзинка” повідомлення: всі ті автівки українські. З синьо-жовтими прапорцями! Тобто, “Ще не вмерла… ” і т. д. Поїхали наші заможні добродії “душу й тіло покласти”.
ВІВТОРОК, 10 СІЧНЯ. Знайома жіночка розповіла про пригоду, яка, за її переконанням, є унікальною для нашого міста і взагалі – ексклюзивний випадок в її не дуже коротенькому вже житті: “Іду собі обережненько, навкруги – хоч око виколи, раптом машина наздоганяє і гальмує трошки попереду. Від яскравого світла засліпла зовсім, злякалась. Думала, що буде зараз щось на кшталт “Дівчина, чи ви не боїтеся отак самі гуляти по темному? Сідайте, підвеземо – і бла-бла-бла”. В мене таке бувало вже”. Та цього разу трапилося “очевидне-неймовірне». Дядько з машини зробив зауваження, що без світла тепер ходити не можна і запропонував жіночці ліхтарик. Ні, не намагався продати, а саме подарував та й поїхав собі. «От як це зрозуміти?», – питає жінка чомусь у мене. «Джентльмен, – кажу, – або по-нашому – лицар».
СЕРЕДА, 11 СІЧНЯ. Багато цікавого можна побачити у затемнених Сумах. За одним світлим вікном бачив таке: стоїть екзотична рослина кактус, за формою – класичний тризуб, завбільшки – як справжні вила. На цьому дереві лежить рудий кіт, спираючись тільки на три верхівки. За виразом обличчя, звір перебуває у стані повного добробуту і зосередженої медитації. Розумію, що розповідати картину – невдячна справа, але навіть сфотографувати не вийшло. На жаль. Ця тварюка на кактусі годилася б бути другим, неофіційним гербом України. Голки мов дрючки, але повний спокій і якісь таємні думки – воно по-нашому. Он у шотландців національна квітка – реп’ях!
ЧЕТВЕР, 12 СІЧНЯ. Знайшов у дверях “чорну мітку” від “Сумигазу». Мовляв, треба сфотографувати лічильник і скинути фото по Вайберу. Отак! Трішки позволікав, поки в двері не постукала перевіряюча. Мав цікаву розмову. «Всі сусіди вдома, а вас немає, – обурюється контролерка. – От де це можна ходити? Де ви були?» «Свої справи робив, – відповідаю, – вони в мене не тільки вдома». І раптом починаю почувати себе злодієм. Жіночка клацнула мобільником біля лічильника і попередила, що на папірці у дверях треба реагувати миттєво. Якщо совість є. Було трошки. Для себе!
П’ЯТНИЦЯ, 13 СІЧНЯ. Завтра старий Новий рік. Прибираю в хаті, бо ще після Нового – свинюшник.
СУБОТА, 14 СІЧНЯ. Доїдаю з друзями олів’є, якому вже два тижні. Вони готують відрами. Не від черевоугіддя, а з лінощів – виставив на холод та й дзьобай за потребою. Святкуємо незвичайно тихо і, так би мовити, безнервно. Домовилися: ані слова про війну і політику, сьогодні відпочиваємо. Зате скільки забутих тем сплило, таких гарних і мирних! Ми – про рибалку та сучасні технології приготування пристойних напоїв з цукру та дріжжів. Прекрасна половина товариства – про консервацію, торти і навіть про високу моду, хоча середній вік – 50+. Всі разом – про дітей та батьків. Тобто, теми грунтовні, вічні, про таке, що не переміниться поки люди живі.
НЕДІЛЯ, 15 СІЧНЯ. Не можу закінчити щоденника. Вимикається світло – падає інтернет. Передаю те, що встиг. Будьмо живі! Як той Мурчик на кактусі.