Люди Сумщини. Невідома війна Івана Кожедуба (Фото)

Чому “китайсько-корейський іхтамнєт”, кращий реактивний ас не отримав четверту зірку Героя Радянського Союзу

КОЖЕДУБ ІВАН МИКИТОВИЧ. Народився 08.06.1920 р. в с. Ображиївка Шосткинського району Сумської області, українець. Восени 1936 р. розпочав навчання в Шосткинському хіміко-технологічному технікумі і одночасно в місцевому аероклубі. У Червоній Армії з 1940 р. У 1941 р. Закінчив Чугуївську військову авіаційну школу льотчиків. Учасник Другої світової війни, найрезультативніший льотчик-винищувач в авіації союзників. Першим збив реактивний винищувач «Me.262». Здійснив 330 бойових вильотів, у 120 повітряних боях знищив 64 літаки противника.

Крім того, навесні 1945 р. збив 2 американських винищувача «P-51D Mustang» та 3 бомбардувальника «B-17 Flying Fortress». Тричі Герой Радянського Союзу (1944, 1944, 1945). У 1949 р. закінчив Військово-повітряну академію.

Під час війни в Пінічній Кореї командував 324 винищувальною авіадивізією (176 гв. вап і 196 вап по 30 «МіГ-15» у кожному) в складі 64 винищувального авіакорпусу, псевдонім – «Крилов». З квітня 1951 по січень 1952 р. льотчики дивізії здобули 216 (за ін. даними – 239) повітряних перемог, втративши всього 27 машин (9 пілотів загинуло).

За свідченням сина, М.І. Кожедуба та китайських ветеранів, попри заборону літати, особисто збив 17 американських літаків (ще декілька – в колективному бою), довівши рахунок перемог до 86, однак вперше за льотну кар’єру був збитий. Врятований китайськими піхотинцями, які винесли його на руках під вогнем з “нейтральної” смугі. Пілоти його дивізії “добували” для радянської розвідки “запчастини” американських винищувачів “Сейбр”: радіолокаційний приціл, систему катапультування, протиперевантажувальний комбінезон і т.ін. На відміну від інших командирів 64 авіакорпусу, «зірку Героя» не отримав (на заваді стали високі військові чини – перш за все Г.Жуков та інші маршали.

У 1956 р. закінчив Військову академію Генерального штабу. З червня 1962 р. по серпень 1963 р. – командуючий 76-ю повітряною армією. У 1964-1971 рр. – 1-й заступник командувача ВПС Московського ВО. З 1971 р. служив у центральному апараті ВПС, а з 1978 р. – у складі генеральних інспекторів МО СРСР. Маршал авіації (1985).

Депутат ВР СРСР 2-5 скликань, народний депутат СРСР. Кавалер 15 орденів, відзначений медалями та 6 іноземними нагородами. Помер від серцевого нападу 12.08.1991 р.

Похований на Новодівочому кладовищі в Москві, Російська Федерація.

(Гороховский А. Рукопись мемуаров легендарного аса Великой Отечественной войны Ивана Кожедуба…// Факты. – 5 апреля 2002. – С. 6; Орлов А.С., Гаврилов В.А. Тайны Корейской войны. – М.: Вече, 2003. – С. 64).

Олег Корнієнко