Курська дуга

На кордони Князівства Литовського / Нам Чужого Не треба / Важкі Часи Для Сум / І Чужих Також Не Треба

Війна набула для путіна і росії несподіваної якості. Раптом з’ясувалося, що треба воювати на власній території, захищати власну територію, а не лише наступати на чужій, знищувати чужі будинки і чужі життя. Тепер треба евакуювати своє населення, піднімати питання про обмін полоненими (бо там строковики і «ахмат»), тобто, турбот відчутно додалось. Не так, щоб критично – економічна і воєнна складова дозволяє росії більше, ніж вони втратили за ці тижні під курськом – та з точки зору публічності і внутрішнього балансу ситуація склалася вкрай неприємна.

Що гірше для кремля – ЗСУ кожного дня розширяють плацдарм, і тепер, напевне, очевидна мета цього блискавичного наступу – витіснити ворога за Сейм та інші річки, і стати в глуху оборону.

Напевне, небагато хто знає, що ця військова операція мала два головні напрямки. На курському наступ пройшов заплановано і вдало, а от на бєлгородському напрямку ЗСУ не вдалося прорвати оборону противника. Про це пишуть іноземні медіа з посиланням на українських військових, які брали безпосередню участь у цих штурмах. Цей другий, бєлгородський наступ міг перерізати логістичні шляхи кацапам, які наступають на Вовчанськ. І тоді картинка вийшла б і зовсім прегарна. Проте, наразі ЗСУ, очевидно, діють за планом В.

Але навіщо? – питають люди. Навіщо нам курська область? На сході ворог наступає і кожен день просувається на кілометри, він вже під Покровськом, вже в Торецьку, Часовому Ярі, кожен день втрачаємо нові селища. А тут, на курщині, задіяні наші одні з найкращих підрозділів, нова іноземна техніка. Яка мета?

Багато хто заговорив також про «споконвічні українські землі», «курську народну республіку», в інтернеті з’явилися витяги з історичних довідок про заснування суджі та багатьох інших поселень українськими козаками. Йдеться про період 1630-1690 рр., коли дійсно з центральної України сюди масово переїжджали козаки («черкеси», як їх називали в офіційних документах кацапські чиновники) і осаджували фортеці Суми, Охтирка, Ізюм, Харків та інші, засновували козацькі слободки. І так дійсно в ті часи постала Слобожанщина. Територія зі своїм (на перших порах) автономним виборчим самоврядуванням, своєю церквою, школами, тобто всім, що було притаманно українським вільним людям. Але їхали вони сюди не просто так, а на заклик московського царя, під договір «захист кордонів московії від татар в обмін на пільги в оподаткуванні та інші «черкеські вольності». Тому, на мій скромний погляд, дивитися треба трохи далі в глиб віків, коли саме тут, по річці Сейм, яка розливалася так, що не пройти, не проїхати, і слугувала природним кордоном Великому князівству Литовському (пізніше Речі Посполитій) і московії. Тож не дарма наші міст у Глушково підірвали, тепер Сейм, як в давні часи, служитиме природним захистом, як і інші багаточисленні річки (які в ті часи були значно більш повноводними і ширшими).

Але то було давно. А зараз навіщо нам ці землі? Ми на своїх не можемо ладу навести. А там мешкає купа прихильників путіна, і можна лише уявити, за кого вони голосуватимуть у найближчі десятиліття, наприклад, якщо дійсно ця територія відійде Україні. Януковича ж виберуть. Але це так, теоретичні міркування. Бо головна історія полягає в тому, що Україна поважає кордони інших держав і міжнародні договори, і будь-який офіційний прецедент або заява про «звільнення» російської території або «курську народну республіку» автоматично легітимізує дії росії по захопленню українських земель. Це дуже тонкий і слизький лід, як і поводження українських воїнів на захоплених територіях, де можливі провокації з боку ворога, який великий майстер брудних справ.

Україна – цивілізована країна, ми поважаємо міжнародне право. Ось якої сторони потрібно триматись. І крапка.
Тому, розповідаючи про «звільнення», ми хочемо не хочемо, а починаємо слідувати дискурсом загарбника. ЗСУ не звільняє ці території. ЗСУ створює санітарну зону, а якщо точніше і чесніше, то захоплює шматок російської землі, який потім можна буде обміняти на шматок української десь на півдні. Те ж саме стосується полонених. Скільки їх там уже за офіційними даними? 2 тисячі? Нормальний обмінний фонд. Не кажучи вже про серйозний удар по техніці ворога, логістичних шляхах та таке інше.

Проте, найголовніше – це емоційний, психологічний ефект, який дає курська операція. Реально весь світ став на вуха. ЗСУ зробили те, що очікували довго від кацапів. Тобто кинджальний прорив десь на північній ділянці кордону, захоплення невеличкого міста, розширення плацдарму, щоб стягнути на себе кілька бойових українських підрозділів. Але ЗСУ перевернули війну.

Із ідіотичного. Блогери і ТГ-канали, близькі до ОП, розказують, що курська операція здійснена, в тому числі з метою захистити Суми від артилерійських обстрілів. Мовляв, від кордону до Сум – 30 км, і ворог може спокійно діставати до міста «піонами». Не 30, по-перше, а 45 км. По-друге, ворог вже давно не може поставити на кордоні жодної артилерії, бо вона знищується ЗСУ. Але ніщо не заважає ворогу кидати КАби і цілити ракетами по мирних містянах, як ми бачимо. Інша справа, прослизнула інформація, що ворог готував прорив у районі Великої Писарівки, щоб взяти в кліщі Харків. І тут можна сказати, що це недалеко від правди. Навіть дуже близько. Зате тепер вже не готує.

Але у цьому контексті важливо сказати, що для мешканців міста настали дуже важкі часи. Ви й самі це відчуваєте. Відносний, порівняно, наприклад, із Харковом, спокій, який настав в травні 2022-го, тепер змінився на щодобові, а то й цілодобові повітряні тривоги та обстріли. Бо саме Суми стали головною базою для підготовки цієї масштабної супер секретної військової операції. Тож на наслідки варто чекати відповідні. До речі, неприємна новина: на днях ворог знищив під Сумами «Хаймерс». Серйозна втрата для ЗСУ.

Ще гірша доля цивільного населення, чиї домівки або дачі знаходяться в 20-ти кілометровій зоні від кордону. Людей звідти відселяють, а саму зону, кажуть, будуть розширювати, напевне, до траси на Білопілля, Ворожбу і т.д. Шкода людей. Але іншого виходу немає, потрібно підготувати лінію оборони, та й солдати мусять десь мешкати. Та й, окрім безпеки, зайві свідки в таких справах непотрібні. Як, напевне, непотрібні в Сумах і люди з курщини. Не зустрів у мережі жодного схвального відгуку на заяву Верещук. Не дуже розумна пропозиція, м’яко кажучи. Але, швидше, політичний хід. На практиці це не буде реалізовано.

Бережіть себе. Допомагайте ЗСУ.