Куди йде сніг

ПОНЕДІЛОК, 11 ГРУДНЯ. Отримав гонорар, захотів пельменів. У черзі переді мною жіночка набирає всього потрошки, та між замовленнями озвучує для продавчині і всього світу власний “потік свідомості”, який спробую відтворити: “Все пропивав усю жисть, за комуналку не платив чорті-скільки місяців, оце вмер, а Оксані – думати, за які гроші похорон… Волонтери – страшне, які пузаті, через магазин (назва – С. С.) продають те, що солдатам роздавати треба було… Їй з Польщі син щось посилає, так вона ж з хати ногами не може вийти…” Кожна репліка варта новели! Вибачаюсь за надлишок крапок, вони тут для з’єднання тексту. Аби не опинився біля тієї тітки, так вхопив би свою жменю пельменів, та й пішов собі такий, як був – сліпий, глухий і необізнаний щодо недосконалості світу. Тепер сиджу, наминаю вечерю, навіть YouTubе не ввімкнув – досить на сьогодні. Багато знань – багато скорботи.
ВІВТОРОК, 12 ГРУДНЯ. Цілий день читав цікаві книжки. З ранку немає інтернету. Тепер знаю, що це не є новиною ні для кого, але для мене особисто сенс і зміст відкривались поступово: щось здохло в мене – впав “Київстар” – якісь проблеми також у Vodafone – не тільки в Сумах, по всій Україні і навіть за кордоном. Для паніки замало, для глибокої стурбованості – якраз. Другий день про найсуттєвіші речі дізнаюсь у застарілий спосіб – слухаючи людські балачки. Ввечері інтернет запрацював. Переконався, що на базарі люди не завжди брешуть. Навіть щодо “російського сліду”, виходячи з “дитячого” питання: “Кому вигідно?”.
СЕРЕДА, 13 ГРУДНЯ “Отримайте компенсацію за відключення зв’язку!”, – закликає пост у ФБ. “Стережіться шахраїв!”, – попереджає “Київстар”. Якщо не звертати на таке уваги, день можна визначити як спокійний.
ЧЕТВЕР, 14 ГРУДНЯ. Повертаючись додому ввечері, ледь розминувся з тракторцем, який грібся у снігових заметах. Ми поставилися один до одного з порозумінням, бо обидва засніжені, вважай замасковані. Він блимнув синьою фарою, я махнув рукою, та й розійшлись кожен у свій бік. Чув нарікання від сусідів, що з ранку на вулицях взагалі не чищено, а сніг іде, як і куди хоче. Самому інколи кортить так ходити – вільно і некеровано. Знов був нетривалий перебій з “Київстар”. З “блекаутами” не вигоріло, так вони ще таке спробували!
П’ЯТНИЦЯ, 15 ГРУДНЯ. Добра знайома в пості назвала моє життя жебрацьким, а пенсію жалюгідною. Вона не зловтішалася, не намагалась образити, навпаки – співчувала й хотіла морально підтримати. Сусідка розповідала про гуманітарку, яку десь отримала, що вона, мовляв, неякісна, в консервах – самі ГМО та “єшкі”, а у неї – підшлункова. До того ж, у крупі хтось малий з лапками оселився і живе – отака біда. Бадьора бабця біля будинку збирає рештки картонних ящиків, старанно їх пакує, дивиться і розмовляє весело: “Буде макулатура, будуть і гроші!”. Добробут – він не тільки зовні, але й у мізках, як і бідність. Сніг неминуче розтане, але все одно йде собі.
СУБОТА, 16 ГРУДНЯ. Сьогодні багато нерівнозначної політики. З Україною розпочали таки офіційну розмову про вступ в ЄС. Недарма їх прапори стирчать у місті майже на рівні з державним! Процес вступу триватиме не один рік і не один президентський термін, тож це гра на далеку перспективу, хоча й цікава. У сусідів путло роззявило рота і 4 години щось промовляло до своєї численної “пастви”. Аж ніяк не цікаво, хоча коментують завзято .
НЕДІЛЯ, 17 ГРУДНЯ. Боронь боже ходити базаром і щось фотографувати, хоча б і позитив, хоча б і з редакційним посвідченням – матюків заробиш однозначно! А може воно й на краще, що не все в житті передбачувано і зрозуміло. Як той сніг, який перетворився на ковзанку.