Крик ужаса

Жители 12-го микрорайона взывают к власти о спасении

К этому письму нам нечего добавить. В нем столько искренней боли, отчаяния, гнева, желания жить по-человечески, элементарно по-человечески, что любое прикосновение журналиста, попытка что-то добавить будет фальшивой.

И также бессмысленно писать сюда комментарии чиновников, строителей или партийных лидеров – ничего нового они не скажут. Наверное, они могут что-то изменить, если захотят. Но даже, если и захотят, то вряд ли это будет возможно в силу различных причин. Когда все это разрешали на бумаге, головой думали только о выгоде подрядчиков, проблемы жителей были в стороне. О них вспомнят перед выборами – и потянуться стройными рядами кандидаты…

Мы печатаем это письмо инициативной группы жителей 12-го микрорайона, адресованное НСНУ, БЮТ, мэру г. Сумы Геннадию МИНАЕВУ, председателю Сумской облгосадминистрации Павлу КАЧУРУ, прокурору Сумской области Александру ГОРБАНЮ
практически без сокращений.

Лист

До вас звертаються жителі вулиць Черепіна та Інтернаціоналістів, що знаходяться в місті Суми у 12-му мікрорайоні. Наші будинки розташовані на дорогому намиві піском, який був зроблений у Сумах ще за радянських часів. Хочемо звернути вашу увагу на те, як використовуються землі безцінного намиву в Сумах і як на них живеться громаді. Мікрорайон розташований поруч із чудовим природним оз. Чеха. Але він занедбаний. 15 тис. населення, що мешкає в багатоповерхівках, складається на 90% з працюючої молоді. Зовсім не розвинена інфраструктура району. Споруди, які були недобудовані, продаються за безцінь і перебудовуються не за призначенням, наперекір законам містобудування, генеральному плану забудови міста. Землі розкрадаються, віддаються під гаражі. Недобудови продають підприємцям; замість дитячих закладів, медичних установ, шкіл виникають незрозумілі споруди.

Приклад перший

Згідно з генеральним планом забудови міста, по вул. Черепіна,60 розпочато будівництво й не завершено дитячого дошкільного закладу з прилеглою до нього територією спортивного комплексу для дітей і молоді. Незавершене будівництво продане місцевою владою приватному підприємцю Шапошнику В’ячеславу Івановичу. Чи дбало і думало міське керівництво про дітей і мешканців 12-го мікрорайону? Ні. Чиновники переступили через закон містобудування, бо об’єкти соцкультпобуту не підлягають перепрофілюванню! Куплений об’єкт кілька років стояв без ознак будівництва і являв собою розсадник для бомжів, бродячих собак і наркоманів. Потім почався довгобуд незрозумілої архітектурної форми, який зовсім не нагадує дитячий заклад. Навколо будівництва усе розрито, неогороджено, багнюка, дорога розбита, іноді заблокована, мешканцям неможливо на транспорті доїхати до своїх домівок. Усе це викликає обурення людей: цією дорогою люди йдуть на роботу, діти — в школу і до дитячого садка. Що ми залишили нашим дітям? Яку пам’ять вони будуть мати про батьківський дім? У руїнах недобудов, смітті, в антисанітарії. Хто відповість за це безладдя і розруху?

Якщо продається об’єкт, який місто неспроможне добудувати, то будова повинна залишатися за призначенням, згідно з генпланом, бути під державним і технічним наглядом. Місцева влада повинна ставитись до своїх обов’язків по-державному, робити життя громади зручним. Хто дозволив продати об’єкт, хто підписав і контролював? Надайте відповідь.

Приклад другий

Недобудова центрального теплового пункту ЦТП №29. Більше 15 років потворна, занедбана споруда ЦТП «прикрашає» двір будинків №№57а, 57б та 55а по вул. Інтернаціоналістів. Це результати безпорадності, бездіяльності і безгосподарності сплячої міської влади. Замість того, щоб подавати в сусідні будинки тепло і гарячу воду, комунальне приміщення ЦТП виконує функції «нужника» для наркоманів і бомжів. Наш терпець урвався, чиновництво своєю байдужістю і глухотою вже довело до краю. На території 12-го мікрорайону передбачено чотири ЦТП, а станом на 30.11.2007 р. введені в дію лише два (№26 і №24), до яких приєднано зайвих 14 будинків. Через перевантаження в часи пік мешканці верхніх поверхів залишаються без холодної і гарячої води.

Вимагаємо відповіді і конкретних дій. У районі будинку №65б по вул. Інтернаціоналістів також повинен бути дитячий садок на 330 місць. Чи буде він будуватися? Чи знову земля продається? А куди дівати дітей? Як нам жити далі?

Приклад третій

Теплотраси залиті мережевою водою. Будь-коли ми можемо залишитися без тепла і гарячої води, обладнання гниє. Уся вода з порваних мереж стікає по лотках тепломереж від ЦТП-24 на вул. Черепіна вниз, до будинків 57а, 57б по вул. Інтернаціоналістів, тому що ЦТП-24 на 1,37 м вище від будинків; не зроблена ливнева внутрішньоквартальна каналізація по вул. Новій і всьому мікрорайону.
Підвали будинків, які належать житловим кооперативам, залиті водою тепломереж і псують обладнання будинків, завдаючи збитків. УКБ порахувало, скільки коштів потрібно на виконання робіт для зливної внутрішньоквартальної каналізації в 12-му мікрорайоні. А де дії місцевої ради, де результати?

ГІІНТІЗом протягом року проведено роботи, затрачено 13 тис. грн. бюджетних коштів і науково доведено, що вода не ґрунтова, а мережева. Сором владі так ставитися до спеціалістів, до бюджетних коштів, до професіоналів, до мешканців! Затрачені гроші, проведені досліди, зроблена робота. То чому ж ніяких результатів?! Нам що, знову чекати на зміну влади?

Приклад четвертий

Міська рада на чолі з Мінаєвим за 276 тис. грн. продала місце поруч з ОСББ «Культура» по вул. Інтернаціоналістів,57б, покупець — ВАТ «Сумбуд». У подальшому цей будинок буде мати адресу: вул. Інтернаціоналістів,57в. Більше року будівництво не велося. На пустирі, де було болото і сміттєве звалище будівництва, паралельно будинкам №№59а, 59б по вул. Інтернаціоналістів, депутат минулого скликання округу 63 Федюкіна Н.О. використала 50 тис. бюджетних коштів, і в 2004 р. було збудовано на 1115 кв. м дитяче містечко ім. архітектора Ю. С. Граділя. Містечко з гойдалками, доріжками, пісочницями, скульптурними композиціями, спеціально виконаними скульптором Гордієнко. Тут зараз проводять дозвілля дітки і батьки. Нещодавно ВАТ «Сумбуд» в особі начальника управління капітального будівництва Бритова О. Б. зустрівся з екс-депутатом Федюкіною Н.О. і офіційно повідомив, що дитяче містечко демонтують, а на його місці збудують дім. Також демонтують стовпи з освітленням, на які бюджет виділив 100 тис. грн. для освітлення 1,3 км дороги, що не збудована і до сьогодні.

Так це що, по-державному? Якщо владоможці м. Суми взяли 276 тис. в бюджет, то дайте ВАТ «Сумбуд» іншу будівельну ділянку, а замикати наші будинки в кам’яний мішок і демонтувати дитяче містечко і стовпи освітлення ми не дозволимо! Ми у своєму місті і мікрорайоні не квартиранти, а хазяїни! Вимагаємо припинити шантаж дітей і мешканців 12-го мікрорайону! Продаючи землю «Сумбуду», мерія не надала нам жодних гарантій, що внаслідок будівництва комерційного житла не буде ушкоджено кооперативний будинок №57б на вул. Інтернаціоналістів. Жодних узгоджень і юридичних документів, навіть усних запевнень, з мешканцями будинків №№57а і 57б не було. Ми будемо змушені додому потрапляти на вертольотах, якщо допустимо це будівництво.

Вимагаємо не допустити безладдя, і, спираючись на здоровий глузд, поважати громаду, яка більше не може терпіти «безпрєдєл»!
Просимо повернутися до дітей обличчям і поруч з дитячим містечком побудувати спортивний майданчик і довести до ладу збудоване дитяче містечко ім. Ю. С. Граділя. Озеленити, добудувати на його території дитячу естраду, на яку є проект і документація, але не вистачило коштів для завершення.

Приклад п’ятий

Немає внутрішньоквартальних під’їздів і доріг. Керівництво міста не дбає про громадян, образливо називають район «Шанхаєм» і спальним.

Це чиновники зробили його спальним. А ми мешкаємо тут, живемо, а кругом сірість, примітив, а район за генеральним планом міста називався «Сонячний», його проектували архітектори, які дбали про те, щоб людям жилося в ньому зручно, тепло і надійно. Немає медичних закладів, шкіл, дитячих садків, ощадкас, магазинів, торгових рядів тощо. Щоб поповнити бюджет, треба поповнювати комунальне майно, а не тільки його продавати, а саме дозволяючи будівництво житла комерційним структурам, місто бере відсоток житлових квартир. А кому ці квартири достаються? Одиницям. Потрібно відсоток житлового фонду брати на розвиток інфраструктури, щоб була користь і зручність не одиницям громадян, а п’ятнадцятитисячній громаді мікрорайону. Набридло жити в безладді. Життя коротке, а пам’ять довга. Давайте разом думати, що залишимо нашим дітям!