Яка держава, такі й путчі

ПОНЕДІЛОК, 19 ЧЕРВНЯ. Нові звістки про “росбєспрєдєл”. У Білопіллі вбили батька з сином, хлопчику 4 роки було. Не встигли сховатись. У Юнаківці через обстріл загинула жінка, 71 рік. По Україні відбуваються і масштабніші жахи, але ж це тут, поруч, тому й сприймається гостріше. Одеса, Кривий Ріг, Львів теж не чужі, але ось ще одна різниця: туди летять дорогущі і так-сяк технологічні “кинжали” і “калібри”, а по наших околицях гатять з примітивних мінометів і гармат часів минулої світової війни. Цинічно і нахабно, наче нічого їм за це не буде.
ВІВТОРОК, 20 ЧЕРВНЯ. На ринку сказав на ранню моркву “щурячі хвостики”. Хотіли побити. ВІдбувся щирими вибаченнями. Захоплююсь почуттям гумору і смаку анонімних рекламістів. У закладі, де наливають по “пісятграм” висить попередження: “Тут не п’ють молоко”. Біля кіоска із смачнющими і дуже калорійними чебуреками табличка” “Територія, вільна від дієт”. Влітку на дівчатах особливо помітні прикраси у вигляді складновитівкових тату. Скільки тобі зараз, красуне? Вже 19? Вже доросла! Тож напруж розум і подумай, що ти робитимеш з цими драконами та ієрогліфами, коли доживеш до 60 -70 рочків?! Чи таке складно уявити?
СЕРЕДА, 21 ЧЕРВНЯ. Бігаю з офісу до офісу, рятуючи житлову субсидію. Сам майже не винен, просто банк не уклав договір з утримувачем будинку, чи навпаки – той з банком. Автоматичної сплати не відбувалось довго, а я прогавив, тепер маю клопіт. Проте через це розширюю світогляд, розпитуючи людей про нещодавно перейменовані вулиці. Відкрив для себе, що князь Данило Галицький був стародавнім комсомольцем, бо Комсомольською звалась його нинішня законна вулиця в Сумах.
ЧЕТВЕР, 22 ЧЕРВНЯ. Ходіння по офісах триває. У Центрі адміністративних послуг на вул. Горького. Чи вона вже не Горького? Втім, байдуже. Так ось, там все облаштовано на сучасний лад – монітори, електронна черга, є , де присісти. Навіть пандуси передбачені. Вони не тільки для відвідувачей з обмеженими можливостями. По пандусах гайсають діти на самокатах, у цієї публіки можливостей аж через край.
П’ЯТНИЦЯ, 23 ЧЕРВНЯ, На базарі зустрів овочеву палатку з працюючим терміналом. Он куди прогрес сягнув! Мабуть, від захвату накупив собі помідорів. Аж три штуки.
СУБОТА, 24 ЧЕРВНЯ. У московії “цирк-шапіто” – вагнерівці посунули “маршем справедливості” через ростов, вороніж аж на їхню “бєлокамєнную”. Тікай,путло, тікай. Або відразу у мавзолей ховайсь! За кілька годин “заколот” може перетворитись на “переможне народне повстання”, бо право дефініцій за преможцем, а як воно було насправді, нікого не турбує.
НЕДІЛЯ, 25 ЧЕРВНЯ. Весь світ сподівався, що шось таки буде, а вийшов черговий типово російський “пшик”. Яка країна, такий і путч. Повен інтернет коментарів, що ерефія не держава, а щось з лайна та палок. Сміються, іронізують. Але непокоїть інше питання: за що і за кого росіянці вперто тягнуть цю війну проти нас?! Загадкові, таємничі істоти. Таких мало просто викинути геть, за ними треба ще пильно наглядати, бо в галузі божевілля це народ насправді неперевершений. Та ще не підхопити б собі таку заразу.