+ Єрмакізація всієї країни

Ви запитаєте, що таке Україна сьогодні? Я вам відповім. Україна сьогодні – це війна плюс Єрмакізація всієї країни. І справа не лише в самому Андрію Єрмаку, голові Офісу президента, якому приписують всі можливі і неможливі жахливі діяння, демонізуючи образ. Упевнений, що за Єрмаком стоїть потужна система кланів, що і раніше, до 24 лютого 2022-го р., мали величезний вплив на життя країни. Але зараз воєнний стан, а, по факту, війна, що призвели до суттєвого звуження громадянських прав і свобод, критично впливають на свободу слова, що дозволяє, з одного боку, суттєво розширити тіньовий вплив, а з іншого, зосередити всю владу в руках одного-двох кланів. Звісно, така схема може працювати ефективно лише за підтримки силового блоку: поліція, СБУ, прокуратура плюс суди. Як то кажуть, знайомі всі обличчя. Таке враження, що між владою та силовиками укладений негласний договір: ми робимо своє, ви «доїте» інших. За необхідністю робимо це разом.
Так само, як і мобілізація (а, головне, відкупні хабарі від неї) віддані на відкуп військовим. Ми кожного дня читаємо про порушення прав людей, про «бусифікації», навіть смерті в ТЦК, але належної реакції влади немає. Чому?
І слід уже звикнути до того, що міністрів в уряді звільняють не тому, що вони не справляються зі своєю роботою, а тому, що ті стають занадто самостійними від ОП і створюють свої «потоки» та занадто близько спілкуються з союзниками та партнерами з-за кордону. Так само і призначають міністрів не тому, що ті мають якусь свою антикризову програму, а за ступенем лояльності до ОП. Бо правда полягає в тому, що міністри, за великим рахунком, нічого не вирішують. Всі рішення приймають в ОП ті самі «п’ять-шість менеджерів», про яких говорив на прес-конференції Зеленський. Тож український уряд сьогодні – це суто технічна, несамостійна річ. Так само в країні відсутній парламент. Ні, фізично він існує, проте він не працює, як мусить працювати. «Слуга народу» та ОПЗЖ приймають рішення спільно та майже одноголосно. Так, можливо, ви цього не знали – в парламенті наразі саме такий альянс. В ОП, якщо копнути глибше, насправді також.
Швидше за все, ви скажете, що під час війни так і потрібно – щоб вся влада концентрувалася в одних руках. Бо у Сумах близько 80% відсотків віддали всю повноту влади одній людині, яка привела країну туди, де ми є зараз. А, можливо, ви скажете, що це антиконституційно. Проте, щоб ви не сказали, сьогодні це не має значення, бо нічого не може змінити. Принаймні, до кінця війни, тобто ще років декілька.
Для чого я тоді знову повертаюся до цієї теми? Бо нещодавно сталася неординарна подія. Про неї не розкажуть в «Єдиному марафоні», та й в інших меді, напевне, також. Я й сам випадково, бо підписаний на провідних економістів країни, натрапив на цю інформацію.
Отже, велика група провідних українських підприємців створила громадський рух «Маніфест-42». Чому така назва? Бо 42 – це порядковий номер статті Конституції України, яка гарантує право на підприємницьку діяльність. Рух створений «…для захисту від свавілля тилових силовиків, корупційних чиновників та суддів, «чорних» нотаріусів та реєстраторів». Головою правління «М-42» обраний Сергій Позняк (Асоціація підприємців-ветеранів АТО). Цифри і факти, які навели підприємці, шокують. В останній рік тиск на бізнес з боку силовиків, виявляється, просто шалений. Арешти, арешти майна, розрахункових рахунків, заборони ведення підприємницької діяльності, створення умов, щоб така діяльність була заблокована, рейдерські захоплення, «проплачена» конкурентами мобілізація працівників. Але ж українські силовики не звірі. Вони завжди пропонують вихід із ситуації, тобто, «порєшать питання».
Український бізнес терпів до останнього. І от, напевне, терпець урвався, і перше, що зробили підприємці, об’єднавшись – звернулися з проханням захисту, тобто гарантування конституційних прав, до гаранта Конституції. Чесно кажучи, не знаю, що, враховуючи написані вище титанічні порушення Конституції, може гарантувати той, хто сам її порушує? Але технічно, звісно, це правильний крок. Президент же мусить якось відреагувати.
Також підприємці хочуть створити своєрідний «чорний реєстр» тих, хто тисне на бізнес, порушує закон, словом, тих, хто і є коли інструментом, а коли і джерелом переважної кількості бід нашої багатостраждальної країни. Здається, це справжній бунт проти системи. Так що сумські бізнесмени, хто хоче – може долучитися до цієї правозахисної ініціативи, якщо є така потреба.
Щодо бізнесу, то він страждає не тільки від тиску силовиків, нестачі кваліфікованої робочої сили, звуження ринків та інших негараздів, пов’язаних із війною, а й від ворожих ударів. Є в нашому рідному сіті дуже відома бізнес-група «Технологія». Ці люди для мене є зразком сучасних бізнесменів; окрім того, допомагаючи десятками мільйонів гривень лікарням, родинам загиблих та багатьом іншим, вони завжди наполягали на тому, щоб їхні прізвища не згадувалися в медіа. Вони займалися благодійністю, творили добро дуже тихо. І зробили насправді дуже багато гарних справ для нашого міста. Не вихваляючись, не використовуючи в політичних чи якихось інших своїх інтересах. Нещодавно по їхньому заводу, який виробляє абсолютно мирну продукцію, ворог наніс підступний удар. Загинули люди. Багато поранених. Редакція газети «Панорама» висловлює співчуття родичам і близьким загиблих та постраждалих, колегам. Ми хочемо хоча б так – добрим словом – підтримати колектив «Технології». І подякувати за все, що ви зробили для міста, для країни, для всіх нас. Прізвища не називаю, як завжди.
Повертаючись до основної теми «підвальчика», варто зауважити, що така «єрмакізація» України стрімко веде державний устрій до латентного авторитаризму. Ми можемо довго гадати, хто там серед них головний – Зеленський чи Єрмак, чи у них поділені сфери впливу. Але мені здається, що ані перший, ані другий не є тими людьми, які приймають остаточні рішення. Але хоч так, хоч так, ситуація стає все більш печальною, і не тільки війна тому виною.
До нових захоплюючих зустрічей. Четвертий недоРейх мусить бути зруйнований.