Глобальне похолодання

Зима близько / Китай Визначився / Активізація Ядерного Потенціалу / Напередодні Мюнхену

Зараз, коли літо лише досягає свого піку, зовсім не хочеться думати про довгі темні зимові вечори. Без електроенергії, без тепла, можливо, навіть, без газу. І, на жаль, не тільки вечори, а й ранки, дні й, само собою, ночі. Бо електроенергію обіцяють не більше, ніж 6 (шість годин) на добу. Ворог продовжує цілити ракетами і дронами в об’єкти енергетики та іншої критичної інфраструктури. Його мета відома – створити нестерпні умови для життя. Звісно, переважна більшість українців готується до такого перебігу подій вже зараз. І, напевне, зиму країна переживе: хтось перетерпить, хтось виїде за кордон перезимувати до родичів або повернеться туди, де вже мав притулок три роки тому. Це буде важка зима, але ще не смертельна. Але минатиме вона на вкрай для країни небезпечному тлі.

Ситуація на фронті не на нашу користь. Ініціатива належить ворогові, який тисне одразу на кількох напрямках. Тисне і просувається, попри великі втрати. Великі, але далеко не критичні. Дефіциту вбивати українців у московії не вбачається. Щомісяця там набирають 30-40 тис рекрутів-добровольців, які з задоволенням направляються до України в розрахунку на військову вдачу. Це не тільки громадяни росії. Вербують найманців: непальців, індусів, ефіопів та інших. Платять незлі гроші. Ну, і ясно, що використовують, як розхідний матеріал. Можна сказати, ідеально годиться для тактики бою росіян. Тут навіть і жінкам народжувати старатися не потрібно – світ великий, бажаючих заробити воєнних грошей вистачає.
На боці України теж воюють легіонери. Але наш уряд не має стільки грошей, як московити. Тому тут перевага знову за ворогом. Проте, про це написано не для того, щоб це підкреслити. Мова насправді йде про те, що війна набуває по-справжньому світових масштабів. І якщо щодо території театру воєнних дій війна не розширилася – це, як і десять, як і три роки тому – лише Україна, то в поставках зброї та живої сили у війні приймають участь, напевне, вже переважна більшість країн світу.

Про це і був так званий Саміт Миру в Швейцарії. В українських медіа його подавали як неймовірний успіх зовнішньої політики Зеленського-Єрмака. Враховуючі позицію на світлинах і за столом переговорів, яку займав голова ОП на Саміті, є сенс писати в подальшому ці два прізвища саме так, через дефіс. І для нашої внутрішньої політики це – один із найголовніших підсумків Саміту. Умовно таємне стало, нарешті, явним – ці двоє в рівній мірі (відносно) управляють країно. І хто з них там головніший, теж очевидно. Але не про те йдеться сьогодні, просто не можна було залишити цей факт поза увагою.

Другий висновок: Китай публічно визначився зі своєю позицією у цій війні. Ні, в Піднебесній продовжують твердити про мир та нейтралітет, звісно. І мають свої пропозиції щодо цього. Але агресивна дипломатична поведінка, яку Китай демонстрував, успішно намагаючись заблокувати приїзди на Саміт делегації багатьох країн, без сумніву, вказує на те, що в Пекіні вирішили більше не приховувати своїх намірів. Результатом цього стала стаття у «Вашингтон пост», де, спираючись на джерела, стверджується, що Білий Дім більше не розглядає Китай як партнера. До речі, приход до влади Трампа ще більше поглибить цю кризу. Бо Трамп відомий своїми антикитайськими настроями і бажанням повернути все виробництво звідти в США. Проте, хто б не став наступним президентом США, на світ чекає глобальне протистояння вже в найближчі роки. Не обов’язкове воєнне, але економіка, і, як наслідок, інші сфери будуть критично потерпати.

Тож третім підсумком Саміту Миру стало рішення НАТО привести ядерну зброю в бойову готовність. Американські аналітики пишуть, що до 2030 р. Китай матиме вже до 1 тисячі ядерних боєголовок. Разом із росією це суттєво перебільшує кількість ядерної зброї НАТО. Тож тут є, над чим подумати і чим зайнятись в найближчі роки. Помалу Захід починає усвідомлювати, яку небезпечну гру затіяли проти нього східні диктатури.

Тож ця війна може перерости в глобальне зіткнення вже в найближчі роки. І Захід це, нарешті, усвідомив і публічно визнав. Це четвертий підсумок Саміту. І кількість держав, там присутніх – це намагання перерахувати та перевірити союзників перед тим, як робити наступний крок. Бо голосування в ООН – це одне, там політичні ситуації і історичні умови, що впливають на рішення країн, можуть бути різними. А от приїзд на Саміт – зовсім інша справа, це чітке рішення стати (чи не стати) на бік України та союзників.

путін також діє. Це п’ятий висновок Саміту. путін також формалізує стосунки з союзниками. І перший його крок – візит до Північної Кореї і підписання договору. Договору, за яким росія і КНДР зобов’язуються, у разі агресії проти них, надати одна одній військову допомогу. Іншими словами, якщо ЗСУ почнуть наступ на тимчасово окуповані території Донецької, Луганської, Запоріжської чи Херсонської областей або ж у Криму, то Північна Корея, згідно цьому договору, надасть не тільки зброю і боєприпаси, як зараз, а й частину своєї армії. Там купа людей живе, між іншим, так що можуть видати якусь частину, хоч поїдять в Україні по-людськи. Також цим договором росія тисне на Південну Корею, погрожуючи, що, як тільки та надасть летальну зброю Україні, серйозними наслідками. Тобто розцінюючи військову допомогу як напад на свій суверенітет.

Тож путін не збирається зупинятися. Навпаки, він діє згідно узгодженого із Пекіном плану. Це – сьомий висновок.
Наразі досить популярно, для начебто кращого розуміння ситуації, проводити історичні паралелі з Другою світовою війною. Особливо в контексті відповіді на запитання, де зараз знаходиться війна, в якому році? Звучали дуже оптимістичні оцінки, що в 1942, потім більш тверезі, що в 1940. Проте, на мою думку, ми в історичній паралелі 1938 р., десь напередодні Мюнхенської угоди, згідно якої, нагадаю, Третьому Рейху була передана Судетська область Чехословаччини. Британський та французький уряди вважали, що це зупинить агресора. Але минуло менше року – і почалася Друга світова. Дуже б хотілося помилитися з прогнозом.

Будьте пильними. Або в ЗСУ, або для ЗСУ – така наша формула перемоги. В якому б році не проходила наша історична паралель.