Герои не умирают: уроженца Сумщины провели в последний путь (видео)

10 декабря в г.Белая Церковь состоялось прощание со старшим помощником начальника штаба бригадной артиллерийской группы 72-й отдельной механизированной бригады – подполковник Александром Шкурко, который погиб, защищая независимость Украины.
Подполковник проходил службу в 72-й отдельной механизированной бригаде. С 1 мая 2014 г. непосредственно принимал участие в выполнении служебных задач в районе проведения антитеррористической операции на территории восточных областей Украины. Во время выполнения служебного задания 26.07.2014 г. попал в плен, был тяжело ранен, а 06.08.2014 г. – расстрелян. В течение данного периода родные и близкие искали могилу погибшего, и только через полтора года им удалось вернуть тело Александра Викторовича на родную землю.
Отдать дань уважения земляку прибыла делегация из Краснопольского района. Захоронен погибший на Аллее славы городского кладбища «Сухой яр».
На мероприятии присутствовали жена – Леся Александровна и сын – Назар, родители военного – Виктор Степанович и Валентина Павловна, родные и друзья, представители местной власти, боевые побратимы, представители общественности Белой Церкви и Краснопольского района

«Олександр в ході виконання службового завдання 26.07.2014 потрапив у полон. Так вийшло, і тяжкопоранений знаходився в одній з лікарень міста Сніжне.
Ці півтора тижні його дружина Леся підняла на ноги всіх хто хоч якось міг допомогти Сашкові вибратися з полону. СБУ, МО, Рубан… це далеко не весь список, з якими Леся зв’язалася в перші дні полону Саші. Одна знайома, не дивлячись на ризик, вийшла на зв’язок з комендантом Снігового і з’ясувала умови обміну. Саме вона носила їжу та ліки Саші в лікарню, де він перебував під охороною 4-х бойовиків. Сашу повинні були обміняти, в суботу 2 серпня, Лесі навіть подзвонили з МО і сказали, що майор (тоді він був у цьому званні) Шкурко вже на території контрольованої нашими військами, але радість була не довгою… ввечері стало відомо, що Саша, як і раніше знаходиться в лікарні м. Сніжне…
5 серпня 2014 року Сашу розстріляли!
Тоді це ще було невідомо, просто забрали в комендатуру вранці і все, більше ніхто нічого не знав де він-що він…Тому його дружина Леся і рідні Саші продовжували пошуки не втрачаючи надії, що він живий…
Дружина Саші Леся за цей рік підключала до пошуку десятки або сотні людей… Те що Сашу поховають у рідній землі, як героя, те що він не залишився в безіменній могилі в далекому і чужому Сніжному, теж заслуга дружини…» – ообщает информационный портал города Белая Церковь
фото krasnews.at.ua