Дві жінки і диктатор

Повітряне Піратство Лукашенка / Країна У В’язниці / Дякую, Катю! / Спасибі, Світлано!

Напевне, міжнародна подія №1 – це повітряне піратство у виконанні військово-повітряних сил Білорусі. Давненько не садили пасажирські літаки за допомогою військових літаків під надуманим приводом – начебто, на борту терористи і є загроза вибуху. І все для того, щоб арештувати Романа Протасевича – засновника телеграм-каналу НЕХТА (дехто українською), що зіграв і продовжує відігравати провідну роль у білоруських протестах. Протестах, що придушені і утоплені в крові людей, чия провина в очах влади лише в тому, що вони вирішили висловити свою думку щодо результатів виборів президента. Виборів, нагло сфальшованих чинноювладою Білорусі. Переважна більшість українців захоплювалася організованістю та законослухняністю білоруських протестів. Не те, щоб жодного насильства – ніякого супротиву. Чим співробітники міліції та інших силових структур і користалися. Сьогодні протести майже зупинені.

Точніше сказати, протести жорстоко придушені. За гратами опинилися всі підряд, режим, який не отримав адекватної відповіді, діяв рішуче і жорстко. Видатні спортсмени, олімпійські чемпіонки, футболісти, всі, хто мав сміливість підняти голос проти негідника Лукашенка, отримали різні терміни у в’язниці. Хто п’ятнадцять діб, хто більше. Так само сталося б і в Україні в 2014 р., якби люди не одразу, ще з ночі 11 грудня 2013 р. не насмілилися стати напроти озброєного «Беркута» і дати відсіч.

За останніми даними, в салоні літака летіло четверо ефесбешників. Не виключено, вони були готові захопити літак силою і однак посадити його на території Білорусі. Не можна не згадати зовсім нещодавній випадок, коли в Москві, тобто на території формально іншої держави, були затримані Юрась Зянкович із товаришами і департований (та ладно, просто вивезений) до Мінську.

Легенда про лагідні Білорусь, де порядок і чистота, працює економіка і взагалі все гаразд, зруйнована вщент. А образ Лукашенко з Бацька миттєво перетворився на образ диктатора. Насправді ж Лукашенко був таким завжди. І вже у 2002 р. ми знали по документальним фільмам-розслідуванням, що всіх, хто насмілювався виступати проти, у Білорусі знищували. Потім режим став трохи лояльнішим – опозиціонерів за будь-яких обставин саджали в тюрми. А в Україні виявилося дійсно багато зачарованих зовнішньою оболонкою білоруського життя. Але тепер, коли Лукашенко втратив підтримку власного народу і змушений був потопити в жорстокості народні протести, все стало на свої місця. Не може – за жодних обставин, вбивця-диктатор раптом стати чесною і порядною людиною. Він назавжди залишається тим, ким є.

Мені страшно уявити, що зараз роблять з Юрасем і Романом у підвалах білоруських спецслужб. Свідчень простих білорусів, які мали нещастя потрапити туди під час протестів, достатньо, щоб осягнути жорстокість і безкарність силовиків. Точніше, осягнути розумом це неможливо, бо це за межею не те, що там якогось закону чи умовного зла, це за межею людяності. І тепер ми мусимо знати – там, на півночі- антилюдяний режим на чолі з придуркуватим диктатором. Який згоден на все, аби втримати владу. І це дуже небезпечно для України.

Підозрюю, що російська ФСБ так само вільно діє на території України. Та й білоруські спецслужби не пасуть задніх. Так що навряд чи хто може почуватися в повні безпеці. СБУ? Не так багато часу у хлопців залишається після комерційних проектів. Хоча сказати, що сидять, склавши руки, також не можна. Тільки протистояння на сході країни, напевне, забирає більшість гідного ресурсу.

Тепер про гарне. Тобто про обіцяних двох жінок. Я (і не тільки) в захваті від Каті Павленко, солістки гурту Го_А, того самого, що представляв Україну на Євробаченні. Так, підлітки-максималісти й удавані музичні естети можуть зневажати цей конкурс. Але справа в тому, що Євробачення дивляться мільйони людей. І завжди приємно, коли наша країна представлена там достойно. Катя Павленко має складну долю: жила у Ніжині з мамою, дуже незаможно, сильно хворіла, була на грані. У музиці також все складалося непросто: спочатку підспівувала солісткам у гурті, куди потрапила випадково, потім, у черговий раз, солістка не прийшла, і Каті довелося її замінити. Потім – довгий шлях у пошуках свого стилю, своєї ідентичності, згодом, нарешті, вимучена через скандали перемога на відборі ЄБ. І тільки зараз, нарешті – заслужене визнання, мільйони переглядів у соцмережах, феєричний успіх у глядачів (друге підсумкове місце, за оцінками журі – п’яте). Натхненна, магічна і цілеспрямована людина ти, Катю. Горді за тебе!

Друга наша героїня – сумчанка. Світлана Волик. Бренд вишиванок «Своє».
Якось мій гарний товариш Андрій Курков розповів про свої письменницькі гастролі маленькими селами Швейцарії. Майже кожне село там має свій Клуб читачів, які й запросили українського письменника на авторський вечір. За свій, швейцарський, рахунок, звісно. Включно з гонораром. Зі своїх вражень Андрій особливо підкреслив одне – намагання всіх місцевих купувати тутешні ж товари. Все пояснюється просто: робочі місця, зарплатні, податки, купівля товарів та послуг, і знову ж таки – робочі місця, зарплатні, податки, все пов’язане в один економічний закон. Свій до свого по своє, відомий український принцип. Як з’ясовується, не тільки.

Так от, наша Світлана Волик сміливо рухає свій бренд «Своє». Рухає не тільки у Сумах, а й по всій Україні. На минулому тижні Світлана влаштувала класний показ і шоу (шкода, не зміг бути присутнім, але свідки і соціальні мережі мені все детально розповіли!). Красиво, стильно, цікаво. Давно вже в Сумах так яскраво не представляли свою продукцію. І вишиванки того варті. Можете вважати за рекламу. Пропоную підтримати. Наша родина вже це зробила. Воно того варте.

До нових захоплюючих зустрічей. Будьте пильними. Життя прекрасне. Літаки міжнародних компаній, не чекаючи офіційних заяв і санкцій керівництва ЄС, тепер облітають Білорусь стороною. І ви обходьте, якщо можна обійти. Бо беззаконня тільки починається з політики. Продовжується воно позбавлення прав та майна всіх, хто попався під руку і має щось за душею. Доведено НКВС.