До історії двох гоголівських училищ Сум

В 1909р. в колишній російській імперії з особливим розмахом відзначався 100-річний ювілей з дня народження українського за походженням письменника М.В. Гоголя. Святкували повсюдно, як писали тоді газети: «Від столиці до ведмежих закутків». Організовувались ювілейні доповіді і публічні читання, в театрах ставили вистави за його творами, десятки початкових училищ (шкіл), вулиць і площ були перейменовані на його честь, а 20 березня у всіх вишах і школах скасували заняття. До цієї акції приєднались і Суми.

Саме в цей час, через нагальні потреби в закладах народної освіти, міська управа ініціювала створення власної мережі початкових парафіяльних училищ за фінансової підтримки Міністерства народної освіти в рамках проголошеної програми з охоплення в повіті за 10 років (1908-1918рр.) всіх дітей загальним початковим навчанням. Отож в 1908р. в місті на початку року було збудовано одне училище, а в кінці року в «Журналі засідань повітової земської управи 15.11.1908р. було записано наступне: «В течении года Сумское городское приходское училище разделилось на два училища». В 1909р. їх назвали Гоголівськими. В таких училищах навчали елементарної грамоти дітей «нижчих» верств населення. Як стверджував в своїх «Записках» в 1958р. краєзнавець Нікітенко, в цьому трьохкласному училищі навчались сини із малозабезпечених родин з різних районів міста: Шишкарівки, Нового Місця, Засумки – діти чоботарів, кравців та інших ремісників. Ті учні, які закінчували три класи зі свідоцтвом «За відмінні успіхи та поведінку», отримували Євангеліє з відповідним надписом і підписами директора школи, члена піклувальної ради і вчителя Закону Божого.

Ми вирішили дослідити їх подальшу долю, використовуючи в пошуках «План м. Суми Харківської губернії 1912 р.», документи ДАСО та Історико-архітектурний опорний план м.Суми 2012р.

До цього часу збереглася лише будівля 1-го Гоголівського училища (далі ГУ), яке було зведено в районі Перекопу, на площі, пізніше також названої Гоголівською (не збереглася). Оригінальна споруда з червоної цегли своїми архітектурними рішеннями (поєднанням традиційних класичних принципів з елементами пізнього модерну) різко відрізняється від навколишніх. Вона складається з двох частин: двоповерхової, в якій розміщувались вестибюль, гардероб, кабінет директора й учительська, та одноповерхової, відведеної під три класи. Головним фасадом вона виходила на вул. Лебединську (нині Г.Кондратьєва), на ньому і сьогодні можна побачити два білих медальйони з зображенням герба м.Суми і датою будівництва – 1908. Зовні будівля мало змінилась з тих часів. Раніше фасад двоповерхової частини прикрашали одномаршеві сходи з майданчиком перед парадним входом і дерев’яними дверима з фільонками. Нині сходи і двері демонтовані, а проріз замуровано.

За часів радянської влади всі училища міста були реорганізовані в світські загальноосвітні школи і кожній присвоїли свій номер. На вже згадуваному плані міста на Гоголівській площі ми знайшли позначку (1е учил.), а на вул. Берестовській позначку (учил.). В архіві в «Списке школ по городу Сумах» за 1919р. ми установили факт існування 1-го та 2-го ГУ. В «Списках націоналізованих домоволодінь… в м.Суми, станом на 01,12.1928р.» за №317 ми виявили інформацію про те, що 1-ше ГУ по вул. Лебединській 33, площею 314,4 кв.м, стало школою №17, а за №322 дізнаємось, що 2-ге ГУ по вул. Берестовській 4, площею 312,86 кв.м. – школою №9. Майже 100% збіг розміру площ обох училищ, як нам здається, не може бути випадковим. За відсутності фотофіксації ми все ж припускаємо, що міська управа уклала договір з підрядником одразу на будівництво двох училищ-близнюків, як з метою зниження загальної вартості (економія на проєктних роботах, логістиці будівельних матеріалів та вартості виконання робіт за оптовими цінами), так і враховуючи складну ситуацію з перенаповнюванням класів в училищах, де на одного вчителя припадало до 60 учнів. Саме зовнішню схожість їх будівель гласні земської управи, як нам здається, і мали на увазі, говорячи про розділення парафіяльного училища на два. В 1930-ті роки в 1-му ГУ розміщалась музична школа і загальноосвітня №3. В місті в той час працювало 19 шкіл. В бравурній промові секретаря міському компартії на V-ій партконференції 4.05.1937р. серед шкіл, в яких має місце значне покращення навчально-виховного процесу і збільшення грамотності учнів названі 3-тя і 9-та. Проте у річному звіті ЗавМіськВНО Бутка вимальовується зовсім інша картина: «Політико-виховна і позашкільна робота знаходиться на низькому рівні, в результаті чого мали місце класово ворожі прояви серед учнів по школах (1.3), п’янки, хуліганство, крадіжки, неввічливе ставлення до вчителів. (2,7,6.9.10)». А ось факти класової нетерпимості владою підтримувались: «в окремих школах (2,3) скупчені бувші люди – діти попів, дворян, колишніх офіцерів, сімей викритих ворогів народу».

Під час окупації Сум в 1941-1943рр. німецькі літаки бомбили Перекоп, але школа №3 не постраждала, а ось під час одного з нальотів на Засумку в 1942р. були скинуті дві авіабомби. Одна розірвалась неподалік і завдала великої шкоди школі №9 і збудованим в 1938р. дитячим яслам (залишились одні коробки), а інша не здетонувала і проникла глибоко в землю. Тому в плані МіськВНО розгортання мережі шкіл в 1945-46н.р. ми бачимо лише школу №3. В 1956р. уряд країни прийняв рішення про будівництво в Сумах заводу мас-спектрометрів. Міська влада виділила під цей проєкт ділянку землі площею 2,97га, неподалік від школи №9 (див.схему). Будівля ясел була відновлена і в ній весь час існування ВО «Електрон» знаходилась його дирекція. Оскільки коробка школи №9 знаходилась на лінії будівництва головного корпусу заводу, то її було знесено, натомість неподалік, як компенсацію, в 1960р. зведено величаву будівлю школи №15, яка суттєво розвантажила школи № 13 і 14. Ось так, наче піклуючись про навчання учнів свого мікрорайону, 2-ге ГУ передавало естафету своїм школам-наступницям.

Повернімося тепер до 1-го ГУ. Після війни до 1962р. в ньому розміщалась семирічка №3, а потім вечірня школа робітничої молоді, і хоч сьогодні її будівля переведена на баланс іншого відомства, але вона залишається в строю і продовжує в новій якості служити сумчанам в цей нелегкий для всіх нас час.

Василь Бібіков
Панорама №32-2024