Дитя глобального потепління

Від Алёна Касаткина 22.01.2008

З новим романом «БЖД» молодий харківський письменник Сашко УШКАЛОВ увійшов до п’ятірки фіналістів премії «Книжка року» Бі-бі-сі. Це була його проба пера у прозі, до цього Сашко писав поезію та пробував себе у драматургії

Юлія Карпенко

У Сумах Сашко вперше побував цього року у рамках заходу «Куди подівся Дон Хозе» акції «Не будь байдужим». Приїхав він разом зі своїм колишнім викладачем і наставником Сергієм ЖАДАНОМ. Виявилося, що колись батько Сашка, професор Леонід Ушкалов, працював у Сумах токарем на заводі.

Досьє

Знак зодіаку — Близнюк-Рак (21 червня)
Улюблений фільм — «Траса-60», «Париж, я люблю тебе»
Страва — їсть усе, дівчина «підсадила» на японську кухню
Напій — вранішня кава у приготуванні батька

Сашко Ушкалов народився в Харкові 21 червня 1983 р. Поет, перекладач, публіцист. Друкувався в таких популярних виданнях, як «Молода Україна», «Четвер», «Кальміюс», «Березіль», «Дикое поле», «Книжник review» тощо. Автор книги поезії «Перипатетика-блюз» (2002) та збірки абсурдових п’єс «ESС» (2006), упорядник антологій «Сьоме око» (2003), «Харків Forever» (2004), «10 ЄВРОпейців» (2004), перекладач поезії та прози.
До дев’ятого класу захоплювався футболом, під час навчання в університеті півтора роки займався важкою атлетикою.

[q]r: Що дає тобі участь у акції «Не будь байдужим»?[/q]
С.У.: Ми катаємося по тих містах, де ще не мали змоги виступати, намагаючись довести, що українську літературу варто читати. Наприклад, у Кіровограді, де акція розпочиналась, і я, і Сергій Жадан були вперше.

[q]r: Приходить, в основному, студентська молодь чи й старше покоління? [/q]
С.У.: Відсотків 60 — студенти, але й старше покоління бере активну участь.

Реальний роман

[q]r: Роман «БЖД» побудований на реальних подіях? [/q]
С.У.: Не можна сказати, що все правда. Але є реальні прототипи героїв, є ситуації, які траплялися зі мною, — наприклад, коли хлопці ганялися за негром або коли мій друг упав у фонтан.

[q]r: Критики говорять, що основна ідея роману — різниця між життям та виживанням. Що для тебе «жити» і «виживати»?[/q]
С.У.: Крапка у романі не поставлена, герої тільки наближаються до реального життя. Для мене жити — це займатися справою, яка тобі подобається, і отримувати від неї прибутки.

До ненормативної лексики Сашко Ушкалов ставиться позитивно лише тоді, коли вона є родзинкою, у його текстах «мати» — це данина реалізму

[q]r: Зараз ти «живеш»?[/q]
С.У.: Я наближаюся до цього. Експериментую з власним життям: звільнився з обох робіт, наразі вважаюся безробітним. Хочу зосередитися на творчості і до літа написати новий роман.

[q]r: Твоїм героям притаманне відчуття «здорового пофігізму». Це характеристика покоління? [/q]
С.У.: За покоління я не маю права говорити, воно складається з безлічі соціальних груп. Для тих людей, з ким спілкуюся я, перш за все — це студентська молодь, це характерно, і за це я їх ціную.

[q]r: Як ти склав свій реальний залік з БЖД? [/q]
С.У.: З викладачем у нас стався конфлікт через погляди на мову. Я взагалі спілкуюся і українською, і російською, і німецькою, але не люблю, коли мене примушують і ставляться упереджено.

[q]r: Як сприймається україномовність у Харкові? [/q]
С.У.: Кожне місто має вихованих і невихованих людей. Взагалі, спілкуватися українською на вулиці, у транспорті, в магазинах можна, але не у всіх районах. Іноді переходжу на російську, щоб зекономити час.

Хто шукає, той знаходить

[q]r: Була поезія, п’єси, тепер роман. Куди далі заведе творчий пошук? [/q]
С.У.: Зараз працюю з прозою. Влітку, можливо, знову звернуся до драматургії, бо після одного з фестивалів мною зацікавився театр ім. Шевченка. Взагалі, для мене це еволюція, та й багато письменників починали з поезії.

[q]r: Чому звернувся до драматургії? [/q]
С.У.: Мені набридла передбачувана література. Тому вибрав для себе жанр абсурдової п’єси, у якій кроки героя визначити наперед неможливо.

Традиційна підтримка

[q]r: Як ставишся до творчості свого попередника — Сергія Жадана? [/q]
С.У.: Цілком позитивно, колись навіть сказали, що Жадан — моя мама. Взагалі, коли я почав цікавитися літературою, читав багатьох сучасних письменників, в тому числі Жадана. До того ж, він був моїм викладачем.

[q]r: Для письменника краще мати фундамент, традицію або створювати щось нове? [/q]
С.У.: Почати з нуля неможливо. Має бути вчитель. Наприклад, коли я писав «БЖД», скуповував у книгарнях всю сучасну європейську і українську прозу, намагався знайти свій стиль. Чи вийшло щось, зможу сказати лише років через три.

Стиль життя

[q]r: У твоїх віршах — дощ, осінь, мряка. Звідки це? [/q]
С.У.: Важко сказати. Такими були домінантні настрої, коли я писав. Люблю дощ і ніколи не ношу парасольки.

[q]r: Чому в поезії так багато самотності? [/q]
С.У.: Мені на самоті абсолютно комфортно. Знаю багатьох людей, які, коли їм стає кепсько, починають комусь телефонувати. Я звик розраховувати на себе. Навіть з найкращими друзями зустрічаюся рідко, зате нам завжди є про що поговорити.

[q]r: Розкажи про проект «10 європейців».[/q]
С.У.: В Інтернеті почав спілкуватися з німецькими письменниками. Переписувався з Арне БАГАНЦОМ, який зібрав п’ятьох поетів з Німеччини, а я, у свою чергу, п’ятьох українських. Так вийшла електронна книжка — двомовна антологія.

[q]r: Чому тебе називають велосипедистом-далекобійником? [/q]
С.У.: Цей «штамп» причепився до мене, коли ми з Сергієм Жаданом за одну добу проїхали на велосипедах з Харкова до Полтави. По кілометражу я викрутив значно більше, ніж Сергій, бо він пробив колесо, а я їздив у пошуках запасного. До речі, ми поспішали на концерт акції «Не будь байдужим».