Директор Сумської міської лікарні про третю хвилю пандемії

Чому у Сумах виникла необхідність відкрити ковідне відділення у ЦМКЛ

Рівно рік тому ми розмовляли з директором Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» СМР Валентиною ДОМІНАС про новації та фінансування медичної реформи і, звичайно, не оминули питання про підготовку колективу лікарні до боротьби з поширенням найглобальнішої інфекційної загрози сучасності. Тоді ЦМЛ була «зеленим», тобто вільним від COVID-19 лікарняним закладом, і здавалося малоймовірним, що її також зачепить коронакриза. Але третя хвиля пандемії примусила до рішучих кроків – з 1 квітня там запрацювало інфекційне відділення для хворих, яких госпіталізують із гострими патологіями та коронавірусною хворобою одночасно.

r: Статус «зеленої» лікарні означав, що заклад в останню чергу мали залучати до допомоги хворим на коронавірус. Що змінилося?
Валентина Домінас: Цей статус, на жаль, не гарантував нам повну відсутність контакту з вірусом. Часто виявлялося, що у пацієнтів, які поступали до нашої лікарні з гострими патологіями на кшталт інфаркту чи апендициту, обов’язкий ПЛР-тест виявляв ковід. Таких пацієнтів лише за друге півріччя минулого року було 80, а за два місяці 2021-го – вже більше 90. І, на жаль, їх кількість продовжує зростати. Наприклад, у вівторок 7 квітня ми отримали 11 позитивних ПЛР-тестів пацієнтів, що поступили днем раніше.

Ще минулої весни, розуміючи, що нам не уникнути контакту з вірусом, ми створили мультидисциплінарні бригади, до яких входили різні фахівці, що брали участь у тренінгах, вивчали протоколи, тому успішно лікували й основний стан, через який пацієнт опинився у лікарні, й супутнє захворювання у вигляді ковіду. Це виявилося складною задачею для персоналу, який мав бути дуже обережним, щоб не винести вірус у «зелену» зону. До того ж, стабілізувавши стан пацієнта, ми не могли залишати його у закладі, щоб долікувати ковід, оскільки у нас були відсутні відповідні умови та й обмежена кількість місць. А транспортування в інший лікувальний заклад для хворих ставало додатковим стресом. У разі, якщо не було місць в інших закладах, пацієнт мав залишатися у нас. До того ж у минулому році ми не подавали в НСЗУ документи на «ковідний пакет», тому доводилося шукати можливості у своїх резервах і залучати фінансову допомогу від родичів хворих. Тому було прийнято рішення відкрити нове відділення, яке розраховано на 20 ліжок (втім будемо збільшувати кількість місць), має окремий вхід, у приміщеннях встановлені конвекторні опромінювачі повітря, є бокс для дезобробки медичного персоналу, машина для прання захисного одягу та ін. У палати підведений кисень (10 точок), є апарати ШВЛ. Вже на другий день роботи відділення було госпіталізовано 10 хворих.

r: Що ще змінилося у лікарні останнім часом?
В.Д.: БФ «Технологія» подарував лікарні сучасний комплекс цілодобового моніторингу за станом пацієнтів. Надзвичайно тішить те, що у Сумах є небайдужі благодійники, які добре розуміють, що здоров’я сумчан – найголовніша цінність. Ми вдячні їм за можливість надавати більш якісну медичну допомогу. Комплекс дозволяє медикам спостерігати за станом пацієнта – людина підключена до монітора, і всі її життєві показники виводяться на екран біля посту медичної сестри, в ординаторську і лікарю на мобільний телефон. У разі необхідності медики можуть відреагувати миттєво. Зараз у нас сім точок нагляду, але є можливість у подальшому збільшити їх кількість.

r: Чи вакцинувалися співробітники лікарні проти COVID-19?
В.Д.: Скажу чесно, не всі. В Україні немає обов’язкової для медиків умови щепитися, яка діє в деяких інших країнах. Тому трапляються випадки відмов, багато працівників вже перехворіли. Хочеться додати, що, на жаль, населення не хоче дотримуватися протиепідемічних норм, не вірить, що наслідки хвороби можуть бути тяжкими. Самі медики не зможуть приборкати ковід, люди повинні розуміти, що несуть відповідальність за власне здоров’я. На вулиці серед перехожих часто чую уривки розмов: «Та це ж як грип» або «Та я у нього не вірю». А у самої сльози навертаються на очі, коли згадую молодих пацієнтів 35-37 років, яких вже і в стаціонарі не змогли врятувати, бо хвороба дуже непередбачувана і підступна.